Читать «Велике плавання» онлайн - страница 25

— Свята діво! — вигукнув він. — Ческо, голубе, як ти сюди потрапив? Хіба ти не одержав мого другого листа?

Але, побачивши моє засмучене обличчя, любий друг мій тієї ж миті кинувся до мене з розкритими обіймами.

— Ти виїхав після мого першого листа з Палоса?.. — спитав він. — Бідний хлопчик, а я через сім днів написав ще раз… Яка ж гарна куртка на тобі?.. Нумо, розкажи, як ти доїхав.

Він облишив скриню, біля якої вовтузився, коли я вскочив до кімнати.

— Бачиш, — сказав він, — я вже готую адмірала в дорогу. За останні дні сталися великі зміни, екіпаж флотилії набрано повністю, й оскільки адмірал не хоче слухати про тебе, я сам збирався повернутися в Геную.

Я по черзі оповів Орніччо про все, що сталося, відколи він поїхав до Нюрнберга. Я розповів йому про мій відчай, і він міцно потис мені руку. Коли я дійшов до зустрічі з майстром Тульпі, Орніччо підхопився з місця і вигукнув:

— Або я погано знаю месіра Крістоваля Колона, або він, дізнавшись про твої пригоди, неодмінно візьме тебе з собою. Найвище він цінує в людині впертість при досягненні поставленої перед собою мети. Він сам так багато зазнав, що зрозуміє твоє становище. А крім того, пан мій, адмірал, любить цікаві оповіді, а твої пригоди ніби справді списані зі сторінок лицарського роману. Якщо є правда на світі, ти повинен бути нагороджений за всі злигодні.

Орніччо відразу ж дав мені вмитися і нагодував мене, а потім ми пішли оглядати Палос, гавань і кораблі.

— Я зараз навіть боюсь підходити до адмірала, — сказав мій друг, — бо він не любить, щоб йому заважали. Ввечері ж, роздягаючи його, я розповідаю йому всілякі історії — без цього він не може заснути. Іноді вночі він мене будить, і я йому читаю вірші або співаю пісень. І ось сьогодні перед сном я розповім йому про твої пригоди, а потім ми обидва впадемо йому в ноги. І я певний, що все буде гаразд.

Месіру Крістовалю Колону надали краще приміщення в Палосі, у найбагатшій харчевні. Орніччо, як слуга і паж, поселився в маленькому передпокої, ладен прибігти на перший поклик свого пана. Навпроти, в трактирі, поселився синьйор Маріо де Кампанілла, особистий секретар адмірала, а частина приїжджих синьйорів розмістилась у будинках багатих міщан. Останні ж — матроси, боцмани і капітани — були уродженцями Палоса, Уельви, Могери і мешкали вдома.

Флотилія адмірала складалася всього лише з трьох вантажних суден: «Ніньї», «Пінти» і «Санта-Марії». На «Ніньї» і «Пінті» намети були тільки біля корми і біля носа, де мали розміщатися військові команди і пани офіцери.

Флагманське судно «Марія-Галанте» (або «Маргіланта»), що його адмірал законтрактував у Хуана де ла Коси, було перейменовано на «Санта-Марію». Це було велике палубне судно, більш придатне для далекого плавання, ніж «Нінья» і «Пінта». Маючи шістдесят три фути завдовжки, п'ятдесят один фут уздовж кіля, двадцять футів по бімсу і десять з половиною футів в глибину, воно могло взяти чималий вантаж і потребувало великої команди.