Читать «Велике плавання» онлайн - страница 123

Адмірал сподівається раніше ніж до Еспаньйоли добратися до золотоносних островів, розташованих на південь від неї, а також і до острова Амазонок, на який нам не пощастило потрапити через загибель «Санта-Марії». Зміна курсу і буря, що несподівано сходилася, дещо затягнули наше плавання, і ми почали відчувати нестачу прісної води. Людям, що вирушили вперше у море, це здалося дуже великим лихом, і адміралу довелося взятись до красномовства, щоб підтримати слабкодухих.

Мені дуже сподобався вчинок дона Алонсо де Охеди. Отримавши трохи води для своїх людей, він наказав розділити її між солдатами, а сам відмовився від своєї частки. Він виявився розсудливішим, ніж Олександр Македонський, який вилив воду у пісок.

Я спостерігав цю людину також під час бурі. Як виявилось, він усе своє недовге життя провів на коні і ніколи не бачив моря. Але він не хапався за снасті і за руки матросів, як це робили інші. Він, як справжній моряк, широко розставляючи ноги, надавав рівноваги своєму тілу, і лише на обличчі його появлявся впертий і злий вираз, наче не океан, а його найлютіший ворог був зараз перед ним.

У суботу, 2 листопада, адмірал наказав командирам усіх кораблів звірити свої обрахунки пройденого шляху.

Синьйор Маріо звернув мою увагу на те, якими різними способами користувались для цього капітани. Пересу Ніньйо, наприклад, було досить плюнути за борт, і його досвідчене око відразу ж визначало все, що йому було необхідно. А пан, кинувши за борт тріску, обгрунтовує свої вирахунки з того, як пропливає вона повз корабель, причому користується пісковим годинником. На «Кардері» є водяний годинник, а на «Ніньї» світять каганець і з того, як меншає масла, визначають час. Найшвидкохідніші кораблі при попутному боковому вітрі рідко проходять більше чотирьох італійських миль за годину, що становить одну лігу.

Але в наші обрахунки завжди вкрадаються невеликі розходження. Тому коли порівняли їх всі, виявилося, що, за даними «Кардери», ми пройшли вісімсот ліг, а згідно з даними «Гальєхи» — сімсот дев'яносто, обрахунки ж «Маргіланти» показали вісімосот десять ліг. Я не припускаю, що зараз адмірал або хто-небудь з капітанів свідомо зменшує або збільшує пройдені віддалі.

Але, хоч би як там було, пан повідомив, що ми ось-ось досягнемо землі.

Наступного дня досвідченим оком адмірал за зміною кольору води визначив, що ми наближаємось до суходолу, і було віддано наказ прибрати паруси.

Я не можу не дивуватися з уміння пана робити великі узагальнення на основі наймізерніших даних.

Отець Антоніо де Морачена і синьйор Хуан де ла Коса набагато досвідченіші космографи, ніж адмірал, а капітани «Гальєхи», «Кардери» і «Ніньї» набагато буваліші моряки, але якщо вони свої знання не завжди вміють використати, адмірал свої знання і — ще більше — свої передбачення уміє обертати собі на користь. Синьйор Маріо де Кампанілла каже, що, коли релігійні роздуми не затуманюють пана, логіка його розуму вражає своєю ясністю і переконливістю.

Вранці ми справді побачили перед собою чудовий острів, такий, яких ми сотні бачили за першого плавання. Навколо нього чорніло, червоніло і зеленіло ще багато островів, і люди нашої команди виявляли таке ж захоплення, як і ми, досягнувши свого часу берегів благодатного Сан-Сальвадору.