Читать «Емілі з Місячного Серпа» онлайн - страница 42

Серце Емілі сповнилося гордістю.

— Гарний будиночок, — визнала вона.

— А що ти думаєш про мій сад? — ревниво спитав кузен Джиммі.

— Він міг би належати королеві, — щиро й поважно відповіла Емілі.

Кузен Джиммі кивнув головою, втішений, а в очах його з’явився чудний вираз, і голос зазвучав трохи невпевнено.

— Цей сад оповитий чарівним, незримим серпанком. Він не боїться ні дощу, ні попелиці, не в’ялить його посуха, а дощ лишень освіжає його — не нівечить ані листя, ані галуззя, й не гнітить його тягарем своїх крапель.

Емілі несамохіть відступила на крок назад. Їй закортіло втекти. Та ось кузен Джиммі знову став собою:

— Хіба оця трава круг сонячного годинника не виглядає зеленим оксамитом? Великих зусиль коштував мені цей оксамит, запевняю тебе. Я хочу, щоб ти почувалася тут, мов у себе вдома. — При цих словах кузен Джиммі зробив рукою широкий жест, ніби запрошуючи Емілі до своїх володінь. — Надаю тобі повну свободу на терені мого саду. І хай тобі буде в ньому добре і затишно. Аби змогла віднайти Загублений Діамант…

— Загублений Діамант? — перепитала Емілі, вельми здивована. — Що то за річ? І в чому її таємниця?

— Ти ніколи не чула цієї історії? То я завтра тобі розповім; у неділю в Місячному Серпі заведено відпочивати. А тепер я мушу заходитися коло своєї кольрабі, або сюди завітає сама Елізабет. Вона нічого не скаже. Вона тільки дивитиметься. Ти вже спізнала на собі справжній Мурреївський погляд?

— Гадаю, спізнала — коли тітка Рут витягала мене з-під столу, — скрушно відповіла Емілі.

— Ні, ні, то був погляд Рут Даттон — недоброзичливий, лихий, немилосердний. Я ненавиджу Рут Даттон. Вона сміється з моїх поезій, хоча ніколи не чула жодного вірша. Натхнення не навідає мене в її присутності. Не знаю, звідки вона до них… Але менше з тим. Елізабет незносна, та в неї здорова натура, вона справедлива і чесна, а Лаура — просто свята. Одначе Рут є справжньою потворою. Ти пізнаєш Мурреївський погляд, коли глянеш в очі Елізабет. Він так само відомий по всіх усюдах, як і Мурреївська пиха. Ми, Мурреї, неоднорідні, чудні, але ми — найвишуканіші з людей. Завтра вранці я розповім тобі про Мурреїв геть усе.

Кузен Джиммі дотримав свого слова; це сталося тоді, як тітки молилися в церкві. На сімейній раді було винесено ухвалу, що Емілі цієї неділі до церкви не піде.

Таке рішення розчарувало Емілі. У церкві завжди було їй дуже цікаво, проте можливість бувати на Службі Божій випадала зрідка. Для батька відстань від оселі до церкви була занадто великою, але іноді приходив брат Елен Грін і брав із собою до церкви сестру та Емілі.