Читать «Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори» онлайн - страница 68
Андрій Содомора
XCVII. Umbra. Тінь
Umbra
Тінь
* * *
Тінь віддавна — щось загадкове, містичне. Це і людина (без неї — і її тіні не буде), і не людина, а лишень — її тінь. Звідси — й уявлення про світ тіней у підземному царстві: там — безпам'ятні, безголосі подоби людей, тіні. В надземному світі, щоб була тінь, потрібне сонце; в підземному, щоб були тіні, навпаки, потрібно, щоб не було сонця. Полеглий герой у Гомера спускається у володіння Аїда (Невида) зі своїм «довготінним» списом. Але на межі того світу спис уже втрачає свій епітет: там він — просто тінь, яка вже не має своєї тіні, як і воїн — своєї. Там — самотність… Є щось загадкове, містичне, притягальне й у театрі тіней…
Але в загадці мова про ту тінь, яка невідступно йде за людиною, тінь наземну, яку годі відділити від тієї речі, завдяки якій вона і є тінню. «Дроворубе, зрубай мою тінь…» — благає у поезії Лорки всохле помаранчеве дерево, бо тільки так воно може позбутись своєї безлистої, безплідної тіні… Тінь дерева у спекотних краях — рятівний прихист для людини. Кожен античний поет віддав шану гостинній тіні — «першому храмові», в який входила людина (можна б укласти об’ємну антологію — про тінь). Початок першої Вергілієвої буколіки (пастушої пісні) — милий для кожної людини «образок»: «Тітіре, ти ото, лігши собі під буком розлогим, / Пісню пастушу свою на тонкій награєш сопілчині…»
«Хто мені скаже, що я таке?» — запитав блазня король Лір. А той: «Лірова тінь». І знову ж — загадка: чи слова блазня — це відповідь на першу частину запитання («Хто мені скаже…»), а чи на другу («…що я таке?»). Тінь — безмовна, але — і красномовна, і правдомовна у тій безмовності, як у Горація: «Pulvis et umbra sumus» (
XCVIII. Echo. Exo
Echo
Exo
