Читать «Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори» онлайн - страница 67

Канатоходець

Між площиною землі й зореносним неба наметом, Ген у повітрі таки, мандрівець уміло йде кроком: Надто стежина вузька — ледь намацує місце стопою.

* * *

Над прірвою сумні канатоходці…

І. Малкович

Серед найрізноманітніших видовищ, якими римляни захоплювались і в давнину, й у нові часи (видовища з дикими биками, турами, вже у XVII ст., перебуваючи в Римі, описує Микола Гусовський у своїй «Пісні про зубра»), серед різних «циркачів», що виступали не тільки на аренах, а й на вулицях, площах, були також канатоходці. Детальніше про те циркове мистецтво, ще за декілька століть до автора «Загадок» — Петроній у своїй епіграмі:

Наче струна, од стовпа до стовпа, напнута мотузка —     Вправно ступає по ній впевненим кроком юнак. У вишині, де рушив у путь піднебесний мандрівець,     Птах легкокрилий, — і той в леті хитнеться, бува. У порожнечі вирівнює крок, розставивши руки,     Щоб із тієї струни не зісковзнула нога. Так ото, кажуть, Дедал, ходу — на лет замінивши,     Посеред білого дня вдарив повітря крильми. Скажете: казка; гляньте, однак, — уже ж і не казка:     Он же, немов по струні, з вітром іде чоловік!

До речі, вже десь на початку двадцятого століття у центрі Львова, свідчать записи, теж якийсь канатоходець ступав по напнутій між двома кам’яницями линві, й одного разу — нога таки зісковзнула з тієї «струни»…

Втім, ще античні застерігали, що негоже подивляти мистецтво рівноваги тіла, не зауважуючи тих, хто оволодів найвищим мистецтвом — утримувати рівновагу духу над життєвими урвищами (школа такого мистецтва — філософія).

Ця ж таки античність подала чимало зразків несхитності духу. Боецій, «останній римлянин», написав свій знаменитий твір, «Розраду від Філософії», у в’язниці: очікування страти зробило його філософську фразу ще глибшою, переконливішою… Рясніє й наша історія прикладами такої мужності (за всіх промовляє тортурований, але несхитний Остап із «Тараса Бульби» М. Гоголя)…

На дзеркальному плесі Пісочного озера у Шацьку, пізнього вечора, протяглася щонайтонша струна — від Марса, що в той час (2003) був найближче до Землі… Хтось таки й на ту струну ступить, поєднавши рівновагу тіла з такою ж рівновагою духу…

XCVI. De VIII tollas VII et remanet VI. Від VIII відніми VII, і залишиться VI

De VIII tollas VII et remanet VI

Nunc mihi iam credas, fieri quod posse negatur; Octo tenes manibus, sed me monstrante magistra Sublatis septem reliqui tibi sex remanebunt.

Від VIII відніми VII, і залишиться VI

Ну, а тепер ти повір — у що й повірити годі: Є в тебе вісім в руці, але — доказати беруся — Що, коли сім забереш, то шість залишиться в тебе.

* * *

Така цифрова головоломка побудована на імітуванні пальцями римських цифрЮ Пропонують таку розгадку: один якийсь палець — одиниця (І); два розведені (тут — великий і вказівний) — п’ятірка: V. Загадку можна розбити на три «дії». І) Розводимо великий і вказівний палець, щоб мати п'ятірку (V); решта пальців творять три одиниці (III), що в сумі дає вісім (VIII). 2) Забравши великий і вказівний пальці — забираємо самим і V, і II, тобто саму п’ятірку (V) включно з тими двома пальцями (II), що її творили, а це разом дає сім (VII). 3) Залишаються три пальці (III); якщо двома з них знову зобразити п’ятірку, то разом вони складуться у шістку (VI).