Читать «Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори» онлайн - страница 71
Андрій Содомора
Отож, підсумовує автор «Загадок», ймення — не лише порожній звук (
Що таке «слава дзвінка», над тим думав і Т. Шевченко (як Горацій — син відпущеного на волю раба, так і він — відкуплений на волю син кріпака), тож невипадково закінчує свій «Заповіт», свій «Пам’ятник», знову ж таки, словом — «…незлим тихим»…
Отож, іще раз увиразнюючи циклічність композиції «Загадок» (стилос — пам’ятник), закінчімо наші роздуми на веселій ноті — пізньолатинським двовіршем: «Смерть не поглине мене: залишаю пам’ять про себе. / Ти лишень, книжко, живи — смерть не поглине мене»…
Примітки (до електронної версії)
Помилка набору, виявлена та виправлена верстальником електронної версії
С. 33: Воно — в дитячій душі, яка, хоч на слова ще не багата, зате відкрита для казки, для тієї незбагненної радості, що у білій барві, як в І. Буніна: «Ах темен, темен мир, и чувствуют [лиш] => лишь дети, / Какая тишина и радость в белом цвете».
Примечания
1
Звідси й популярність «Загадок» Симфосія і в пізньоантичну добу: чимало з них вплетено в текст читаної в Середньовіччі «Повісті про Аполлонія Тірського» (латиномовна версія втраченого грецького оригіналу з III ст. після P. X.). У нові часи «Загадки» Симфосія, хоча дещо призабуті, все ж знаходять своїх видавців, зокрема, у Франції (кінець XVI ст.), згодом у Німеччині, в інших краях. Наш переклад здійснено за: «The Hundred Riddles of Symphosius» (Вудсток, Вермонт, 1912); перекладач брав до уваги й інші видання.
Частково загадки Симфосія опубліковані у книзі: «Відлуння золотого віку. Антологія пізньої латинської поезії» (Львів: Піраміда, 2012).
У нашому виданні текст «Загадок» подано в повному обсязі і в новій редакції перекладача.