Читать «Таємниця Пурпурової планети» онлайн - страница 15

— Ловися, рибко, велика й маленька, — проказала я, згадавши давню казочку.

А Гарбузик, почувши слово «рибка», потерся мені об ноги й замуркотів.

Так, за цими шаленими космічними пригодами я зовсім забула, що вдома на нас давно чекає мама з обідом і вже, певно, хвилюється.

Розділ шостий

у якому Люм розповідає нам історію Фруктової галактики, а Великий Володар Темряви вистрибує з власної шкіри

— Олю, лети за мною, — почула я голос Люма у навушниках.

Я впевнено натиснула на велику червону кнопку зі стрілкою — і наша капсула помчала, наздоганяючи Люма й упійманий у його променисті сіті космічний корабель пацюків-піратів. За нами також тягнувся променистий різнокольоровий хвіст, на кінці якого гойдалася капсула Краша.

Ось і знайома Пурпурова планета, на якій я побувала під час своєї першої космічної мандрівки. Ми підлітали все ближче і ближче. Вже можна було розрізнити річки всіх кольорів веселки, що стікаються до могутнього райдужного океану. Ось я вже впізнаю острів, на якому мені довелося шукати Таємну Печеру, потоваришувати із зеленого мавпочкою Дзиґою і перемогти посланців ворожої цивілізації — отруйних кокосів.

Ми мяко приземлилися на Фруктовому острові, я відчинила дверцята своєї капсули і спершу кинулася до капсули Краша, яка впала зовсім поруч, на верхівку гігантського ананаса.

Капсула ще погойдувалася серед густого ананасового листя, коли я видерлася по ребристих уступах велетенського фрукта на його вершечок. Гарбузик так само спритно видряпався вгору і почав сторожко обнюхувати ворожу капсулу.

Я озирнулася і побачила, як на сусідньому, завбільшки з повітряну кулю, абрикосі, приземлився Люм і захоплений ним піратський корабель. Золоточубий хлопчик вже випускав з корабля хижих космопацюків.

Але тепер підступні гризуни зовсім не виглядали грізними. Вони виходили з космічного корабля на поверхню абрикоса-гіганта, перелякано мружачись і підібгавши довгі рожеві хвости.

— Ну що ж, і нам час завітати в гості до Великого Володаря Темряви Краша, — сказала я Гарбузикові і рвучко відчинила двері капсули.

Те, що я побачила всередині капсули, змусило мене завмерти на місці. Краш стояв біля мого тата, притуливши йому до грудей чорного бластера.

Великий Володар Темряви люто шкірився і, з усього було видно, збирався будь-що вирватися на волю. Я розгубилася: адже один мій необережний рух — і тато може загинути, а ця космічна потвора вирветься на волю і знову чинитиме свої страшні злочини.

«Ну, чому я не дочекалася Люма і сама полізла до цієї капсули?» —т у відчаї подумала я, та в цю мить з-під моїх ніг у бік Краша полетіла руда волохата блискавка. То мій зазвичай миролюбний і лагідний Гарбузик, випустивши усі двадцять пазурів і наставивши гострі, мов бритва, ікла, кинувся на ворога.

Краш не встиг ухилитися, і Гарбузик вп’явся йому в лапу, що тримала бластер. Великий Володар Темряви відсахнувся, зіщулився — і раптом його густе хутро почало повільно сповзати донизу.