Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 25

треба було би відійти тільки ноги вростають у розплавлений асфальт більше за життя тебе

кохаю краще ми відійдемо куди нам іти з тобою руки очі плечі нігті на руках і на ногах

тремтячі повіки білки з почервонілими прожилками пушок на щоках матова шкіра темно-

коричневі цятки родимок раковина вуха краплі поту над губами губи тремтять кохаю тебе

більше за життя

Я закушую губи, я закушую губи легенько, бо вони у мене і так пошерхлі і завжди трохи

щемлять, і мені все доводиться користуватися бальзамом для губ — усі 12 місяців, бо взимку

і влітку в мене болять губи Мої знайомі навіть дивуються, бо майже щоп'ятнадцять хвилин я

починаю шукати по кишенях куртки чи наплічника тюбик бальзаму і пояснюю, що в мене

завжди шерхнуть губи, хоч яка там пора року. Мої знайомі часом співчутливо кажуть: тобі

просто не вистачає вітамінів. Мені й справді не вистачає вітамінів. І багато чого іншого мені

також не вистачає.

мама насмажить нам млинців із яблук ми будемо їсти їх зі сметаною тато зварить нам міцної

кави всім крім мами бо вона її ніколи не п'є вона п'є тільки слабенький чай або кидає у

кухоль листочки м'яти і заливає їх окропом і п'є цю зелену воду каже що так їй найкраще ми

сідаємо за стіл усі разом і за столом більше немає місця з нами також наш рудий пес це було

так страшенно давно тепер у нас на кухні порожньо стіл накритий іншою скатеркою і ми не

сідаємо за нього разом

Нам бракує аристократизму, нам бракує свободи думки, нам бракує щирості висловлювання,

і культури взаємин, і економічної стабільності, і бізнес-етики, кондиціонерів у громадському

транспорті, цілодобового безкоштовного інтернету в університетах та поза ними, також

безкоштовних цілодобових туалетів і високої заробітної платні для вчителів, лікарів та

інших, до них подібних, ах, моя дорога батьківщино, розташована майже у самому серці

Европи, як нам із тобою не пощастило. Хоча тобі з нами, здається, також.

Коли не вдається заснути, я з головою накриваюся ковдрою і розповідаю собі казку. Була

собі принцеса, вона любила принца, і принц також її любив. Вона жила у великому

декількамільйонному місті, де на вулицях було багато людей і машин. Принц жив у тому ж

самому місті, але зустрічалися вони завжди у принцеси вдома. Він приїжджав до неї

щовечора останнім поїздом метро і піднімався ліфтом на 16 поверх її будинку, бо принцеси

мають жити дуже високо, інакше які ж вони принцеси. Він приносив їй різні квіти, залежно

від пори року, хоча вона чомусь найбільше любила іриси, бо їхній запах нагадував їй

дитинство, коли вона була ще зовсім маленькою принцесою, і гралася в різні ігри, і ходила в

гості до квітів, бо квіти тоді були її найкращими друзями. Вони бралися за руки що в

передпокої, бо так їм було дуже добре, вони йшли до кухні пити китайський чай або каву по-

східному, і принцеса дивувалася, що принц такий утомлений і так мало говорить. Потім вони

вмикали музику й ішли на балкон, якщо було тепло, і дивилися на зорі, і якщо зірка падала,

принцеса задумувала бажання, — щоб вони завжди були разом і ніколи не сварилися — вона