Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 23

тебе нічого не зможу зробити для тебе не зможу приходити до тебе не зможу йти від тебе

фіранка на вікні як сукня у нареченої квіти з покрученими стеблами маки іриси та польові

лілії які не турбуються чи вони комусь подобаються а живуть як і повинні жити польові лілії

живуть світлими від поганого харчування шкіра на руках зсихається і стягується шкіра на

обличчі стягується і пече може вона пече від чогось іншого нігті нагадують потрісканий

асфальт тобі не вистачає вітамінів тобі не вистачає певності тобі ще дуже багато чого не

вистачає жити повільним і дуже спокійним життям в очі тобі наливається світло сонячні

криниці в очах у тебе дівчинко заплющ очі і не розплющуй їх дуже довго сонячні зайчики

граються на твоїх щоках сонячні зайчики визбирують твої сльози

годинникарі роблять годинники лялькарі роблять ляльок квітникарі працюють у своїх

квітниках садівники доглядають свої сади таксисти приростають руками до керма я не знаю

до чого я хочу щоб приросли мої руки навчи мене чогось моя земле лагідна

Хочу мати дочку, сьогодні я зрозуміла це і зраділа. Дівчинку, яка виростатиме у мене під

серцем, як квітка. Дівчинку, яку поїтиму молоком свого тіла. Дівчинку, що буде частиною

моєї шкіри. Дівчинку, в якій упізнаватиму себе. Дівчинку, з якою ходитиму вулицями і

розповідатиму їй різні історії. Бо я знаю багато цікавих історій.

А тепер у мене немає нічого ні для кого. У мене навіть себе немає для себе самої. Мої дні

розсипаються непомітно, я ніби не звідси, я ніби з іншого часу, тому я вчуся чекати і вчуся

терплячості, я стаю кухлем, який чекає, поки в нього наллють молока чаю кави води квасу

пива дешевого вина, я стаю авторучкою, яка чекає, коли її візьмуть до рук і почнуть писати

нею листа записку вірш роман або малювати на аркуші паперу квіти кораблики будинки

жіночі обличчя у стилі модільяні лабіринти хрести літаки що летять до своїх аеродромів, я

стаю корабликом, який чекає, поки вщухне буря у калюжі, бо тут щойно проїхав автомобіль,

і його власник чи власниця пустить його у плавання, я стаю дзеркалом, яке чекає, поки в

нього загляне молода і втомлена жінка юна дівчинка з великими очима, повними подиву, я

стаю фарбою, яка чекає, поки у неї вмочить пензля сумний художник, який малюватиме

сонце на склі на стінах на підлозі, я стаю дверима, які чекають, коли їх відчинять і зайдуть у

кімнату з високою стелею, я стаю деревом, яке чекає свого цвіту, яке чекає своїх плодів, яке

чекає, коли з нього осиплеться жовте листя, я стаю світлом, яке чекає тих, кому воно має

світити

здається все навколо плавиться я також плавлюсь як твердий сир тільки я не такого жовтого

кольору від спеки у мене починається тобто загострюється атрофія мозку мислення почуттів

відчуттів голосу на лобі виступають краплі поту і над верхньою губою це ще більш

неприємно ніж на лобі але немає сенсу витирати цей піт бо все одно через хвилину максимум

він виступає знову одноразових серветок не вистачить у мене в кишені є старий картатий

носовичок але я не хочу ним користуватися тому що він у мене останній хоча у кишені він у