Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 24

мене вже лежить декілька місяців це точно мені його шкода тому що мені багато чого і

багато кого шкода носовичків і людей я не хочу ні про що думати надворі 35 градусів вище

нуля може навіть 38 а там де зовсім погано може бути й сорок це дуже важко щодня по

скільки градусів куди вони дивляться там у небесній канцелярії хоча здається в інших

країнах ще гірше у Франції в Італії в Іспанії у Німеччині там де пересихає ельба а також на

всьому африканському континенті і в америці північній та південній добре що я не там а тут

хоча тут мені також погано від спеки небо дуже високе і яскраве на нього важко дивитись очі

сльозяться і я починаю думати що обов'язково треба піти і купити лампочку бо у коридорі

перегоріла лампочка і якщо її не купити то там не буде світла і не буде нічого видно нікому і

мені також і якщо я її не куплю то ніхто її не купить і коли прийдуть мої друзі доведеться

зустрічати їх у темряві і вони мене не зрозуміють їм це може не сподобатися може вони

образяться і підуть геть тому обов'язково треба купити лампочку треба зробити над собою

зусилля треба зібрати волю в кулак у правий а якщо не допоможе то і в лівий і встати і

обов'язково піти по лампочку не забути взяти гроші поки що вони у мене є на лампочку мені

вистачить треба купити лампочку і хліба насущного тому що його також немає додому треба

хліба й світла може ще чогось треба але цього я не можу згадати я тільки думаю як добре що

мені не треба цигарок наприклад алкогольних напоїв від цього всього я дуже спокійно можу

відмовитися тобто мені навіть відмовлятися не треба бо мені це все взагалі ніколи не треба

воно мені ні до чого мені треба тільки лампочка та й то навіть не мені а в коридор щоб мої

друзі бачили тому що мої друзі для мене дуже важливі і хліб тому що він усім потрібен я

куплю батон і насмажу моїм друзям грінок із тертим сиром тільки спочатку треба щоб у

коридорі було видно я вкручую лампочку і тепер у коридорі світло я заплющую очі і потім

знову їх розплющую світло навколо мене залишається

я хочу тобі сказати я вже давно хочу тобі сказати тільки не так голосно треба говорити ми

одне одного все одно почуємо пахне розплавлений асфальт і тремтять пелюстки білих і

червоних гладіолусів я не знаю чому ти вирішив що треба мені подарувати гладіолуси хоча

ні я люблю гладіолуси це я просто так кажу тому що я багато чого кажу просто так не

думаючи коли розгублююсь і не знаю що сказати це насправді дуже добре що ти даруєш

мені гладіолуси що вони білі й червоні що вони від тебе руки в мене вологі це все спека

бабуся продає груші вона витирає мокре обличчя рукавом краплі поту в неї над губами я

думаю що біля неї пахне домашнім коров'ячим молоком іще від когось пахне свіжою

молодою петрушкою прянощами і пашить жаром із кіоска в якому засмаглий молодик готує

шаурму люди говорять і їхні голоси на спеці міняють свої кольори я кохаю тебе більше за

життя білі і червоні і сині квіти гойдаються навколо мене багато квітів люди впадають

хвилями у підземний перехід метро і хвилями викидає їх назовні ми здається їм заважаємо