Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 39

“Це було феєричне свято! - записала собі в щоденник Ксеня. - Такого видовища я ніколи раніше не бачила!”

РОЗДІЛ 19. Знайомство

Наступного дня Ксеня розказала Лолі про запрошення. Уперше дівчинка не знала, як правильно поводитися в чужій родині: чи говорити про себе, чи запитувати щось, чи допомагати накривати на стіл, чи прибирати зі столу... Якби вдома, в Україні, то вона б дивилася по ситуації, а тут - ситуація тьмяніла, як вода в калюжі. Мало того, що в гості збиралася до іноземної родини, та ще й до хлопчика, котрий уже став їй найближчим товаришем.

- Лолі, що ж мені робити? Як поводитись? Я навіть не уявляю, як доречніше одягнутися. Сукню? Джинси? Що порадиш?

- Я знаю батьків Еріка. Вони приємні люди й завжди раді новим знайомствам. Але, коли ти вже так хвилюєшся, то давай переглянемо правила етикету. Ось, моя улюблена книга, - Лолі почала гортати сторінку, - “Як бути привітним”. Читай! - вона сіла біля Ксені.

- Пам’ятай, щоби показати повагу до родини твого друга, краще взяти якийсь невеликий подарунок, сувенір чи солодощі...

- Ну, - зупинила Ксеню Лолі, - у тебе щось є?

- Усе, окрім солодощів. Маю домовика, маю намисто українське...

- Годиться!

- Якщо ти потрапив під дощ, не кидай будь-де брудні мокрі речі й не ходи взутим по кімнаті. Натомість запитай ввічливо господиню, де краще залишити речі, щоб просохли.

- Сподіваюся, що в дощову халепу ти не потрапиш...

- Ну-ну! Привітайся з усіма присутніми, -продовжувала читати Ксеня, - запитай дозволу, коли хочеш взяти ту чи іншу річ, не галасуй, не регочи, не підморгуй, поважай тварин-улюб-ленців, стукай перед тим, як увійти до ванної кімнати, пропонуй свою допомогу господині при накриванні чи прибиранні столу...

- О! Оце, здається, ти й запитувала? Бач, які поради! Мудро!

- І остання...

- Яка?

- Не забудь подякувати за гостинність. При нагоді надішли листівку. Ой, - метнулася Ксеня до своєї шафи, - у мене ж стільки листівок з України... Давай виберемо!

Дівчата переглядали листівки з найкращими краєвидами Києва.

- Це - Золоті Ворота! - показувала Ксеня. -А це - пам’ятник Богданові Хмельницькому! Це - Києво-Печерська Лавра! А це - Андріївський узвіз!

- Але ж гарно у вас! Геть не так, як тут. А подаруєш мені ту, що з Лаврою?

- На, - Ксеня щиро простягнула листівку, -ось, підпишу лишень!

Суботній ранок видався на диво свіжим. Вітерець гуляв у верховітті дерев, сонце підіймалося й осяювало стежку до Каюти Відпочинку.

Ксеня одягла літню сукню, закинула наплічник і побігла на зустріч з батьками Еріка.

- Ксеню, Ксеню! Он вона! - вигукував Ерік, показуючи на дівчинку.

- Раді знайомству! - вусатий пан Семі простяг руку. - То ти з України?

- Так!

- У мого найкращого товариша є сусід з України, але ми до нього зараз не поїдемо, бо ж у нас інші плани.

- А день ми проведемо ось як, - перебила його струнка жінка, мама Еріка, схожа з татом, як дві краплини води, тільки без вусів. -Спочатку поїдемо на сніданок до кафе на узбережжі, потім погуляємо на пляжі, потім покажемо тобі місто, а ще пізніше повечеряємо вдома. Дядько Пітер та тітка Джоана обіцяли приєднатись...