Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 38

Хвилина - і переможець уже стояв на фінішній лінії, і то був не Ерік, а улюбленець всіх дівчаток, чемпіон серед юнаків по греблі, Рей. Афродіта, себто Ілона, вітала Рея, даруючи йому вінок та медаль із почесним званням Зевса.

Ерік стояв присоромлено, однак Ксеня підійшла і, одягаючи йому вінок, тихенько прошепотіла: “Ти все одно переможець, бо не побоявся вийти й стати на лінію змагань!”.

Еріку вмить здалося, що гімн переможця заграли йому, а не Рею. І вінок видавався золотим, а не пальмовим. Тепло й повага Ксені огортали його серце.

Далі були різноманітні концертні виступи.

Найбільше Ксені сподобався танець китаянок. Вони, мов бамбукові стебла, здіймалися на пальчиках угору, а потім, як легкі річкові хвилі, падали вниз.

Однак спів молодої китаянки неприємно здивував усіх. Дівчинка не співала, а підвивала, немов сирена, що зовсім не пасувало до танцювальної композиції.

Серед хлопчиків відзначилися прованські трубадури, котрі виголошували поетичні рядки, присвячені молодим панянкам.

- Он, той, той! - все показувала пальцем Лолі. - Такий гарненький! Я з ним ще станцюю!

- Хто б сумнівався! - погоджувалася Ксеня, котра, за балачками подруги, як завжди, нічого не могла почути.

Опісля фінального виступу каратистів олімпійські богині знову піднялися на сцену й оголосили завершення свята, здіймаючи догори запалений факел.

А біля басейну вже чекала святкова вечеря. Столи вгиналися від різних страв, і кожен міг підходити та класти на тарілку всього, чого душа бажала. Таці з раками, креветками, мідіями та різними соусами були на одному столі, на іншому - салати, далі - страви з картоплі, макаронів, кукурудзи та квасолі, створені за рецептами з різних куточків світу, а ще поруч - стіл із солодощами, фруктами й напоями. А завершував ряд наїдків стіл із порізаними кавунами.

- Я ж казала “День Кавуна”! - знову й знову повторювала майже кожному Лолі.

По обидва боки басейну палали вогняні факели. Атмосфера видавалася загадковою, незвичною й чарівною.

Раптом зазвучала запальна кубинська музика. Танцювали всі, хто вмів і не вмів, бо ритмічні мелодії кликали за собою.

Весела година пролетіла разом із звуками музики, яка затихла несподівано для дітей.

- Що? Що? - гуділи у натовпі.

І тут у небо злетіли величні салюти.

Усі охнули й завмерли, дивлячись у височінь. Небо гуділо й розсипалося зеленими, червоними, жовтими квітами...

“Бух! Бах! Бух!”, - блиснув останній золотистий вогник і розлетівся на мільйони іскор.

Ксеня простягнула руку догори, ніби ловлячи зірку.

Юрба вибухнула оплесками.

На території табору ввімкнули ліхтарі, і вожаті почали збирати свої загони.

- Ксеню! - підбіг до неї схвильований Ерік. -На наступні вихідні буде родинний вікенд. Я хочу запросити тебе до нас додому.

- Ой, я й не знаю...

- Моя мама приготує щось смачненьке... а ще, ми повеземо тебе до океану, ти ж так мріяла!

- Правда? До океану - справжнього океану?

- Атлантичного! - заявив Ерік. - Чекай нас у суботу вранці! З вожатими домовляються батьки і підписують спеціальні папери! Але за те не хвилюйся.