Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 37

- Клас! - гукнули всі замість загальноприйнятого “на добраніч!”

РОЗДІЛ 18. День Кавуна!

- День Кавуна! День Кавуна! - зі сміхом бігала Лолі вранці від ліжка до ліжка, підіймаючи дівчат. - Вітаю вас із Днем Кавуна!

- Чому “кавуна”? - мугикнула Каталіна, ховаючи голову під подушку від здійнятого Лолі шуму.

- А ви не знаєте? - тупнула ногою Лолі. -В “Інтернаціональний день” завжди дають на вечерю солодкі кавуни!

- Я люблю кавуни із сіллю! - вистромила носа із-під ковдри Йорі.

- О ні, так неправильно!

- Правильно все, що подобається тобі й не заважає іншим, - зауважила Дарина, - а особливо в таборі. Таке в нас правило! Але з “Днем кавуна” таки правда! - захихотіла вожата. -Бо протягом усіх змін літнього табору кавуни дають тільки на “Інтернаціональний день”! Не знаю, з чим це пов’язано, але так є!

- А в Україні хлопцям дають гарбузи, коли дівчата заміж за них не хочуть іти!

- І що вони з ними роблять? З гарбузами тобто? їдять? Я люблю гарбузові коржики!

- Не їдять, - сміялася Ксеня, - то традиція така, звичай!

Реготали вже всі.

Відразу ж після сніданку дівчата почали збиратися: крутити волосся, заплітати кіски. Кожна дівчинка мала перед собою образ богині, яку уособлювала. Ілона постаралася й знайшла в бібліотеці малюнки олімпійських богів. Отже, усі хотіли виглядати саме так, як намалював невідомий художник. І те вдалося стовідсотково! Дарина й Софі дуже допомагали з підбором різних дрібниць: прикрас, поясів, атрибутів...

Коли гудок сповістив про початок свята, загони попрямували до сцени, де вже зібрався натовп вожатих та гостей табору “Чайка”.

Хлопчики теж були в різноманітних костюмах: хто - як Робін Гуд та його команда, а хто -як лицарі Круглого Столу. Кольори, фасони та тканини зливалися в дивну казкову юрбу.

- Ніби й справді люд зібрався в місті Олімп! -голосно прошепотіла Ілона. - У мене аж таке, -вона широко й захоплено розвела руками, - все-охоплююче почуття!

У Ксені теж настрій був піднесений, але й помітно трусило від хвилювання. Це ж потрібно виступати на сцені перед сотнями очей! І серед глядачів - Ерік...

Свято розпочалося з підняття прапорів. Цього разу не тільки американський прапор замайорів угорі, але й прапори всіх країн, представлених того дня на майданчику. На “раз, два, три” у височінь злетіло безліч кольорів - гордості націй.

Першими, як і планувалося, виступали кра-суні-богині загону “Білокрилі”.

Ілона вийшла на сцену та промовила:

- “Іліада”, Гомер! Пісня дванадцята - “Битва Богів”!

- “Зевс же батько наказав та Феміда безсмертних до ради всіх ззивала із гір Олімпійських...”, - виголошувала Ілона, задерши голову так, ніби й справді була найкрасивішою богинею Олімпу.

Закінчивши невеликий уривок про велич богів, дівчинка оголосила про початок Олімпійського змагання, де найпрудкіші хлопчики мали стрибати в мішку вздовж стежки.

Охочих зголосилося багато, але на сцену покликали тільки по одному із загону. Серед них був і Ерік. Коли хлопці вскочили до мішків, здійнявся шалений галас вболівальників. А учасники стрибали, як могли: падали й знову підіймалися...