Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 35

Кілька днів вимокання в басейні зробили таки своє: Ксеня прокинулася хворою. “Що ж робити?” - хвилювалася вона, бо якраз ішла підготовка до свята, а її загін готував перший виступ - промову богів з Олімпу.

Ідея була захопливою й не потребувала особливих зусиль у підготовці. Ілона колись виступала в схожій постановці та й загалом була обізнана з темою, оскільки в Греції, за словами юної грекині, тема Олімпійських Ігор та богів завжди залишалася актуальною.

- Ми можемо, - розвивала вона ідею, - навіть конкурс рухливий оголосити. Мовляв, щоб визначити кращих атлетів. Нехай би хлопці позмагалися трохи! А тоді всім олімпіонікам, тобто переможцям, вручимо лаврові вінки. Хоча ні, лавру ми, певно, в Кароліні не знайдемо. Утім, з пальмового листя теж непогано вийде! А ще, найкращого оголосимо Зевсом!

- Чому? - запитала Йорі.

- Бо на честь Зевса Олімпійського в місті Олімпія, на березі річки Алфей, завжди влітку організовувалися ігри! Ти що, не читала ніколи?

- Мабуть, не уважно... - знизала плечима Йорі.

План було розроблено: Каталіна мала грати роль богині Артеміди - уособлювати символ дівочої краси; Лолі - богиню війни, мудрості й ремесел Афіну Палладу; Йорі - Деметру, богиню плодючості, хліборобства та шлюбу; Ксеня - богиню домашнього вогнища Гестію. Ілона мала уособлювати богиню кохання Афродіту, а Келі - Гебу, що віщувала вічне процвітання державі. І ось, коли роботи назбиралося по самі вуха, Ксеня, як навмисне, захворіла.

Дарина ще до сніданку зводила дівчинку до медпункту, а потім залишила її саму відпочивати в каюті. Ксеня трохи полежала, зробила кілька записів у щоденнику, але, сидячи без діла, знудилась. І, щоб хоч трохи допомогти дівчатам, зіскочила з ліжка, взяла пакунок із гілками та сіла до вікна плести вінки.

Раптом вона відчула на собі погляд - через шибу на неї дивився рогатий олень. У його великих глибоких очах Ксеня бачила себе, як у дзеркалі. Олень ще трохи постояв, чмихнув носом і неспішно зник у лісовій гущі. Дівчинці кортіло піти за ним, але снодійні пігулки з медпункту нарешті подіяли. Очі закрились, і Ксеня заснула, поклавши голову на лікоть.

- Трудівнице! - Лолі торкнулася Ксениного плеча. - Прокидайся! У мене для тебе сюрприз! Знаєш, я не втрималася й написала Еріку про твою хворобу...

- Навіщо?! Я ж тебе не просила. І мені вже ліпше!

- Я хотіла як краще. І ви ж з ним друзі! А друг повинен знати, коли іншому погано!

- Ну-ну!

- Та не сперечайся, краще йди до альтанки, там він на тебе чекає!

Ксеня, тамуючи хвилювання, поспішила до альтанки.

- Як ти приїхав?

- Випросив дозволу в старшого вожатого Грегора!

- Не варто було, мабуть... Мені вже набагато краще.

- Чесно-чесно? То що, назад їхати? А мені, знаєш, - він знітився, - дозволили побути з тобою годину, а то й дві. По мене приїдуть ближче до вечері.

- Та ні, ти що! Яке їхати?! Мені дуже приємно, що ти мене відвідав, - Ксеня й собі зашарілася. Вони трохи помовчали. - А я сьогодні оленя бачила! Дуже великого й рогатого. Він заглядав до мене в кімнату, але я не встигла за ним вибігти, бо заснула... Оце б ще раз його побачити та сфотографувати!