Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 33

На ранок чухалися всі. Дівчатка покрилися червоними плямами, а найбільш нетерплячі бігли до медпункту, бо попереду на них чекала зустріч із табором-побратимом.

Пані Енсон рятувала їх пахучими ліками, які втирала в шкіру.

- Отакими красунями тільки в круїз їхати! -нудила Ілона. - Хоча у круїз я в кожному випадку не поїхала б. У мене морська хвороба.

- А я маю знайому, Лізу, - сказала Ксеня, -їй у літаках стає зле!

- То що мені, мучитися? - пхинькала дівчинка.

- Не знаю...

Ілону вирішили не брати в подорож. Круїз планувався на цілий день, а тому ті, котрі почувалися погано на кораблі, мали змогу поїхати до міста. Для них спеціально влаштували похід до кінотеатру.

- Може, і нам не їхати в круїз? - задумалася Ксеня, бо їй дуже кортіло побачити місто Нью-Берн, що знаходилося неподалік.

- Та ти що? Там же будуть хлопці! - чепурилася Лолі.

Ксені не хотілося підтримувати розмову, а особливо ділитися з Лолі думками про Еріка. Отож, вона швиденько зібралася й сіла надворі, чекаючи на загін.

Ліниво розглядаючи все довкола, вона помітила щось блискуче в траві біля стежки, що вела до пірсу. Ксеня встала, наблизилася й умить залетіла назад до каюти.

- Змія! Змія! - верещала вона не своїм голосом.

Дівчата, хоч самі й не бачили того страхіття, теж почали пищати.

- Швиденько заспокойтесь! - скомандувала Дарина. - Що це за балаган? Ну змія, хіба вас не попереджали?

Вожата вийшла назовні, щоб самій глянути на причину переляку. Змія лежала зручно, вигріваючись на сонці. Але вона була така велика, що Дарина й сама відступила на крок. Дістала рацію й передала до офісу:

- Що робити? Адже змія лежить майже на стежці, на шляху до круїзного корабля?

- Чекайте! - передали їй з офісу. - Чи, краще, йдіть іншим шляхом!

- Ви ж забороняєте обхід території.

- Але ж це аварійна ситуація!

Софі та Дарина передали по рації про непередбачений випадок іншим загонам. Тож усі попрямували до пірсу, обходячи табір навкруг.

- А що, коли б вона мене вкусила? - запитала Ксеня медсестру Енсон.

- О-о-о! То нічого страшного, від цих укусів не помирають... Ну, звичайно, ти б могла хворіти довгий час, але ж то не страшно, чи не так?

- Угу, - кинула Ксеня, дивуючись такому позитиву.

Капітан корабля чекав на дівчат. Як тільки всі зійшли на борт, він привітав їх гучним гудком, завів двигуни, і вони повільно почали рухатися по річкових хвилях.

- Ця річка солона, - розповідав капітан, -бо знаходиться неподалік океану.

Кружляли чайки, віяв прохолодний вітерець. “Ото б до океану хоч разок торкнутися, - думала Ксеня. - Таки потрібно було їхати в місто. Що, коли їх і на узбережжя повезуть?..”

- Егей, “Далекомор’я”! - пронісся крик. Пролунав зустрічний гудок. І всі дівчатка кинулися махати хлопцям. Ксеня зустрілася поглядом з Еріком, котрий щиро усміхався їй. “О, таки добре, що поїхала в круїз”, - запевнила себе дівчинка, бо серце вже тьохкало, ніби вискакуючи назовні.

Кораблі пливли бік о бік, діти заспокоїлися й тепер чекали на час виходу до омріяної галявини, де планувався пікнік.