Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 34

РОЗДІЛ 16. Найкращі друзі

Ерік перший зіскочив з корабля і, як справжній джентльмен, тепер подавав руку кожній дівчинці з табору “Далекоморський”.

- Привіт! - обійняла товариша Лолі. - Як бейсбол, як нога?

- Гаразд, дякую! - сказав поспіхом, бо наступною вже вискакувала на трап Ксеня.

- Як же я радий тебе бачити, - почав Ерік, -а я ось, - він показав на ногу, - уже без милиць! Так краще, правда?

- О, ще запитуєш!

Галявина була спеціально облаштована для відпочинку на природі: й ігрові майданчики, і сітки для гри в м’яч, і шезлонги для засмаги, і столи для обіду, і навіть гойдалки.

- Може, хочеш у бейсбол зіграти? - допитливо глянув Ерік.

- Ще б пак! - гукнула Лолі. - Збирай команду!

- Я не тебе запитую... - зашарівся хлопчик.

- А-а-а, ну то я краще до тієї групи приєднаюся! - Лолі побігла, залишивши Еріка й Ксеню наодинці.

- Але я не вмію в бейсбол грати, зовсім!

- Я навчу!

Він пішов до корабля й за хвилину виніс набір для гри: пару біт і кільканадцять м’ячиків.

- Назва гри “бейсбол” походить від двох слів “база” та “м’яч”, - почав Ерік. - Зазвичай у грі беруть участь дві команди по дев’ять гравців у кожній, але зараз тільки ти і я.

- Ну, так... - спантеличено погоджувалася з усім Ксеня.

- Бейсбол з’явився у США давним-давно: ще в дев’ятнадцятому столітті. Сьогодні в бейсбол грають у багатьох країнах. Але найпопулярні-шою гра є в нас, і ще в Канаді, Мексиці, Австралії, Японії...

- То я й з Каталіною та Келі зможу грати?

- Атож, як навчишся, то збереш дівчачу команду! - усміхнувся хлопчик. - Мета гри -набрати якомога більше балів. Зараз ти кидатимеш м’яча й будеш беттером, що значить нападаючим, а я відбиватиму, тож буду пітчером, захисником! На рукавиці!

Ксеня стояла, тримаючи в руці невеликий білий м’яч, розміром з кулак. Ерік махнув на знак старту. Ксеня замахнулася, кинула м’яч і -Ерік миттєво відбив його.

- Ще! - гукнув хлопчик. - Доки не натренуєшся!

Ксеня кидала м’яч наскільки сили вистачало, аж втомилася.

- Тепер, - підійшов Ерік, - бери біту! Пильнуй уважно й відбивай!

- Я не впораюся... - почала Ксеня, але вже прямувала до місця захисника.

- Гоп! - махнув Ерік.

Дівчинка, на своє здивування, відбила м’яч з першого разу.

- Обід, обід! - підбігла до них цокотуха Лолі. - Як гра?

Ерік глянув на подругу.

- Я б сказав, що новачкам завжди фортунить! Але Ксеня й справді гарно грала.

Дівчинка запишалася сама собою, хоч і знала, що до справжньої гри ще далеко, але тепер вона хоча б знала деякі ази, а отже, почувалася впевненіше. Пили лимонад, їли гамбургери, весело розмовляли. Час летів...

- Я... я й не сподівався на зустріч аж до “Інтернаціонального дня”, а тут... - о, який я радий! - розгойдував Ерік Ксеню на гойдалці край ріки.

- Навзаєм! - дівчинка летіла вгору-вниз. -Навзаєм! - тьохкало її серце.

Невдовзі капітан дав клич до відпливу і діти розділилися, хто до якого корабля.

- До зустрічі! - шепнув Ерік.

- Ви, мов молодята! - засміялася Лолі, проходячи повз.

- Ми - мов найкращі друзі! - кинув їй у відповідь хлопчик, вибігаючи на палубу.

РОЗДІЛ 17. Спільна таємниця