Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 22
Оксана Лущевська
І Лолі заходилася демонструвати різні прикраси, готуючись до жаданого вечора.
РОЗДІЛ 11. Танцювальний майданчик відкритий!
Зазвичай, коли планувалася танцювальна вечірка, діти вечеряли не в їдальні. Натомість їм розвозили до кают піцу з подвійною порцією сиру. Чергові їхали на невеликій легковій машині з відкритим верхом, зупинялися біля кожного будиночка та передавали по декілька гарячих коробок зі смакотою й кілька пляшок з напоями. Дівчатка сиділи надворі, при вході до каюти, жували піцу та обговорювали, звісно ж, хто у що планує одягнутись - адже кожна намагалася виглядати модно і святково!
- Що, красуні? - жартувала вожата Софі. -Позмагаєтесь на дискотеці?! Ви ж пам’ятаєте: хто найкраще танцюватиме, той отримає наклейку?!
А чим більше наклейок зберете протягом табірної зміни, тим кращий подарунок потім отримаєте в магазині!
- Знаємо! Я минулого року обміняла наклейки на симпатичний набір олівців! - хизувалася перед усіма Лолі.
Нарешті над табором залунав гудок, і гучномовці заговорили голосом Рони: “Танцювальний майданчик відкритий!”
- Ур-ра! - радісно заверещали дівчата та жвавенько зарухалися до розважальної частини табору.
Уздовж дороги було припарковано багато жовтих автобусів.
- Це шкільний транспорт! - розповідала Дарина. - Якщо хто не знає, усі учні в США їздять до школи саме такими автобусами. Водії підбирають їх зранку, а опісля занять відвозять додому. Ну, інколи батьки самі підкидають дітей до школи, але загалом цей вид транспорту досить таки популярний.
- А зараз до нас хлопців привезли! - втрутилась невгамовна й усезнаюча Лолі.
І на танцювальному майданчику, і навколо нього вже купчилися хлопчики - хто поодинці, хто з товаришами. Дехто вичепурений, у напрасованих штанах та сорочці. Переважна ж більшість натягнула, що трапилось під руку: зіжмакані футболки, шорти, кеди на босу ногу... Лунала запальна музика. Помітно було, що багато хто вже відпочивав у цих таборах раніше (а може, у школі разом навчались?), бо знайомі бурхливо та голосно вітались, обіймалися та цілували одне одного в щічки. Ксені такий яскравий вияв емоцій видавався аж занадто чужим. Усе ж таки, в Україні не так. Дивишся, і ніби гарно. А от уявити, що й вона з таким вереском кидатиметься на шию Генику та Ваську... Ні, таке навіть уявити складно. Ти бач, різниця культур!
Лолі вже радісно підстрибувала в такт музиці та заохочувально махала рукою, зустрічаючись із Ксенею поглядом. Але та танцювати не хотіла й тому трималася осторонь - вона все розглядала натовп і мимоволі порівнювала своїх друзів та ровесників із цією різношерстою юрбою.
Зненацька вона відчула на собі чийсь погляд. Озирнулася й побачила худенького хлопчика -русяве волосся аж до плечей, на шиї пов’язаний шарфик. Загадковий...
- Привіт! Я б запросив тебе до танцю, - оговтався той, - але, - і він підійняв милицю, - ногу підвернув! Болить!
- Дуже?
- Та як тобі сказати...
- Ти художник?
- Ні! А чому ти так подумала?
- Та просто довге волосся, шарфик... літо ж надворі! То я так, не звертай уваги, - засоромилась Ксеня, - десь у кіно, напевне, побачила...