Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 21

- Хліб з маслом!

- З маслом? Ну тут вершкове масло тільки до картоплі подають. Однак є ще арахісове. Спробуєш?

Ксеня вслід за Лолі підійшла до великої таці з нарізаним хлібом. Поруч прилаштувалися ще дві тарілки: одна з виноградним джемом, а інша - з арахісовим маслом. Лолі вхопила шматочок хліба й густо намастила його, спочатку маслом, а далі варенням.

- На, скуштуй!

Ксеня відкусила шматочок.

- Солодко? Солоно?

- Нам усім страшенно подобається! - лаштуючи й собі шматок хліба до рота, видала Лолі, -це райська насолода!

Вони повернулися до столу, де залишився тільки порожній посуд.

- Час подякувати за смачний обід, - знову підвелася директор табору, - заспіваємо пісню!

Дівчатка знову вискочили на лавки і затупотіли, наспівуючи:

Жив та був Шибайголова із лісистого дикого Заходу,

Він носив сомбреро і рушницю через плече, Поїхав він якось на Схід, щоб спокій залишити Заходу,

Та куди б він не йшов - викрикував, ніби його пече:

Високим був Шибайголова,

З Нерівної Затоки,

Самого Колорадо,

Він нісся по шляхах собі, немов страшний торнадо.

І куди б він не їхав, всіх лякав не на втіху...

- Це смішна пісня! - крикнула Лолі в саме вухо. - У таборах її з року в рік наспівують! Хочеш, слова тобі дам? У мене є в пісеннику!

- Хочу! - махнула головою Ксеня.

Діти востаннє плеснули гучно в долоні та почали прибирати зі столу.

- Ми чергуємо за днями, - серйозно повідомила повненька дівчинка в спортивному костюмі. - А ті, що не чергують, йдуть до кабіни-палу-би, тобто нашого будиночка, відпочивати!

Ксеня уважно слухала, але Лолі вже тягнула її на вихід.

- Що ти слухаєш? Вона, мов той опеньок, нічого до ладу не скаже.

- А мені вона видалася ввічливою.

- Ага, ще й занудою! Не дай Боже тобі з нею на чергування потрапити - до останньої крихти местимеш підлогу...

По вечері увесь загін зібрався в будинку-каюті. До них приєдналися вожаті. На щастя, Дарина була закріплена саме за загоном “Білокрилі”, а тому Ксеня почувалася набагато впевненіше, маючи не тільки знайому, але й перекладачку при потребі.

Дарина нагадала, що загін “Білокрилі” налічує шестеро дівчат і двоє вожатих. Окрім Лолі з Ірландії та Ксені з України, у їхньому загоні були дівчатка з Австралії, Південної Африки, Мексики та Греції. Всього ж у таборі десять загонів. Дарина радила потоваришувати з усіма - така чудова нагода глибше довідатись про різні культури!

- Завтра вечірка! - втомившись слухати старших, прошепотіла Лолі. - Приїдуть хлопці з табору “Чайка”! Вони, щоправда, не дуже люблять танцювати! Але буває, що й танцюють... Різні є...

- Ну-ну, - кивнула заради уваги Ксеня.

- Я тебе познайомлю з кимось, - вела далі своєї Лолі, - але ти маєш причепуритися.

- Ага...

Дарина тим часом закінчила говорити про події, що чекали на загін попереду, і закрила блокнот. Ксеня, дякуючи Лолі, прослухала добрячу частину й тепер хвилювалася.

- Не хвилюйся! Я тобі все розкажу! Тут з року в рік те саме! Йди-но, сюди! - дівчинка тягла Ксеню до шкатулки. - Я тобі намисто африканське покажу. Мені його Йорі подарувала... - вона показала на темношкіру приємну дівчинку. - Як думаєш, підійде воно до моєї сукні?!