Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 20
Оксана Лущевська
- Приємно познайомитися! - дівчинка невпевнено кивнула головою.
- У нас якраз зараз вечеря. Ото ви вчасно! Ходімо до їдальні. Лолі! Де ж це дівча? - заози-ралася Сінді й пояснила. - Вона щойно забігала до офісу похизуватися медалями та грамотами зі спортивних змагань. А-а-а, ось ти! Лолі, це Ксеня з України. Будете друзями!
- Приємно познайомитись! - знову кивнула Ксеня, звертаючись уже до білявої стрункої дівчинки, що стояла дещо віддалік від організаційної команди. “І вона перемагає в змаганнях?” - перше, що спало Ксені на думку, бо Лолі була тонка й довга, як хитка лоза.
- Навзаєм! - Лолі широко усміхнулася у відповідь, підійшла ближче і простягла руку для привітання. - Я родом з Ірландії, але ми переїхали, і тепер живемо в CILLA уже понад п’ять років. А в цьому таборі я вже вдруге. Тут класно! Йдемо?
Вони йшли протоптаною доріжкою, що з обох боків поросла дивною пишною травою. Над головою кричали горласті чайки. Літали великі, незвичні для Ксені, метелики. Коли дісталися будиночків, Лолі показала рукою на перший, край великої сосни.
- Тут ми й житимемо! Ми з тобою в одному загоні.
- Так? Звідки ти знаєш?
- А в офісі говорили, і я випадково почула. Тут гарно! Біля сосни живе родина бурундучків. Вони такі смішні! І вночі голосно цокотять лапками, так що ти не лякайся, коли почуєш! А тут, - вони вже минали більший будинок, -крамничка, а далі - будинок для відпочинку.
- Ага, цікаво!
- Усі будиночки ми називаємо каютами або палубами...
- Чому?
- Атмосфера, кажуть, така! Отож, вітаю тебе, подруго, на кораблі! - Лолі щиро засміялася.
Раптом з будинку, чи то пак, каюти-їдальні, долинув гучний тупіт.
- Танцюють! - Лолі аж підстрибнула. -Швидше! Швидше!
Вони не вбігли, а влетіли до їдальні. Там відбувалося щось зовсім незвичайне: присутні дівчатка (а їх було чимало) стрибали на лавках та гучно співали-кричали пісню. А згодом одна з них вискочила на сцену посеред їдальні та затанцювала ламбада, і всі підтримали її бурхливими оплесками.
- Не лякайся! Це ми так розважаємося, аби підтримувати дух табору! - пояснила Лолі. - Тобі сподобається!
Ксеня кивнула, і вони наблизились до столу, закріпленого за їхнім дівчачим загоном.
- А тепер, - промовила голосно куратор Сінді, - час подякувати Богу за цю вечерю! Тож станемо в коло й візьмемося за руки, бо ми є єдиним цілим!
Жінка розпочала молитву, усі тихо повторювали за нею, а коли вимовили заключне “Амінь”, відразу ж кинулися до смачних страв. Хтось накладав собі м’ясця, а хтось - тільки салат підсипав на тарілку.
- У кожного свої смаки! - зауважила Лолі. - А ти що любиш?