Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 98

— Ну, так кажи, Клайд: згоден ти чи ні? Скільки мені доведеться ще запитувати? — В його голосі відчувалося роздратування.

Клайд підвів на нього очі.

— Припустімо, що погоджуюсь, — відповів він непевно і побачив, як Фред відразу ж просяяв. — Але… — додав він із сумнівом, — але як ти зможеш підійти до метеорита, щоб узяти звідти плісень? Іншої ж немає. Без протигаза, в усякому разі, зробити це неможливо. І ніякі мокрі рушники тут не допоможуть, — Клайд поглянув на Меджі, що сиділа пригнічена і смутна.

— Ну й чорт з ними, з рушниками! — вигукнув Фред. — Мені зараз плісень і це потрібна. Для домовленості вистачить і того, що я скажу. Хлопці з «Байолоджікал Лімітед» знають, що я дарма не базікаю. А потім уже їхні вчені знайдуть спосіб, як взяти плісень з метеорита. Звичайно, коли б ти не спалив плісені у блюдцях… ну, обійдеться й так. Ти скажи прямо: згоден?

У голові Клайда пробігали суперечливі думки. Дуже вже несподіваним було все це, Фред надто поспішав, просто непристойно квапився здійснити свої плани. «Але ж він все одно не вгамується, такий уже в нього характер. А ставлення Джеймса… Сам Коротун написав у своєму останньому листі, що він вирішив, коли дослід пройде успішно, передати плісень для дальших досліджень спеціалістам. Коли дослід пройде успішно… та куди вже успішніше, — гірко подумав Клайд, — плісень цілком довела свої згубні властивості після мутації!»

— До того ж, Клайд, сам Джеймс написав у своєму листі, який ти щойно читав, що він хоче одного: плісень мусить давати людям користь, — упевнено додав Фред, виразно дивлячись на Клайда. — Хіба я це пропоную це саме?

«Так, Джеймс Марчі написав про це в своєму листі, — погодився в думках Клайд Тальбот; а хіба могло бути інакше? Знаючи Коротуна, знаючи його безмежну доброту й любов до людей, прагнення віддати кожному те найкраще, що він сам мав, хіба можна було уявити його собі інакшим? — Дорогий Коротунчику, як же безконечно шкода, як жахливо, що ми тепер змушені вирішувати долю твого відкриття без тебе!..» І Клайдові на мить навіть здалося, що все це лише поганий, страшний сон. Джеймс-Коротун зараз відхилить завісу палатки, увійде сюди і, куйовдячи борідку й поблискуючи скельцями окулярів, скаже лагідним голосом якісь дуже переконливі слова, і все відразу стане чітким і зрозумілим. Але завіса палатки лишалася закритою, і тільки холодний, невгамовний вітер судорожно тріпав її. Клайд одвів очі від входу в палатку. Його задумливий погляд зустрівся з очима Меджі, в яких він побачив те саме хвилювання і чекання. Можливо, лише для того, щоб відтягти рішучу відповідь Фреду, він звернувся до неї: