Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 95

— Навіщо всі ці розмови? Якщо тобі так хочеться, то мені байдуже. Я тільки вважаю…

— Що ти вважаєш? — іронічно спитав Клайд, немовби мимохідь глянувши на Меджі.

— Нічого, — брутально огризнувся Фред. — Я вже сказав, що мені байдуже.

— Ну, ось що, Меджі, — задоволено сказав Клайд, звертаючись уже до дівчини. — Щоб вам усе стало ясно і зрозуміло, Фред щойно запропонував мені продати космічну плісень Джеймса Марчі.

— Як продати? — здивувалася вона. Такий поворот справи був для неї цілком несподіваний.

— Та дуже просто, — уже серйозно мовив він. — Бачте, Фред вважає, що на ній можна добре заробити.

— Безумовно, — ствердив той переконано. — І було б значно краще, коли б ти в пориві безглуздої помсти, чи що, не кинув блюдця з плісенню у вогонь. Дуже необдуманий вчинок, як я тобі ще тоді й доводив.

— Так, ти щось схоже казав, — похмуро погодився Клайд. — Зрештою, я не шкодую, що так зробив.

— Бо не маєш практичного розуму. Я завжди говорив це. Навіть Джеймс, і той…

— Облиш! — спалахнув Клайд. У нього ще тремтіли руки, коли він, опанувавши себе, знову заговорив після неприємної паузи. — Будь ласка, дай спокій Джеймсові. Його немає — і не паскудь його пам’яті.

— Та я ж нічого, — відповів той з подивом. — Я хотів…

— Не треба, Фред! Давай говорити по суті. Так от, Меджі, він запропонував продати космічну плісень Джеймса, яка ще залишилась у метеориті, для того, щоб з неї добували отруйні речовини. Фред вважає, що це дасть неабиякі гроші. Так я зрозумів тебе, Фред?

— Ти зрозумів мене цілком правильно. — Очі у Фреда Стапльтона запалали. Так бувало завжди, коли він сідав на свого улюбленого конька і з захопленням починав викладати ідеї й плани блискавичного збагачення, які раптом виникали у нього. В такі хвилини на нього вже ніщо не впливало, Фред не визнавав ні доказів, ні заперечень своїх співрозмовників. Палко й пристрасно він доводив, що все залежить лише від слушного моменту, від мертвої хватки й непохитного бажання молодого, енергійного, але поки що небагатого ділка перемогти в цій чортовій сутичці з тими, хто вже має купу доларів, але саме тому ставиться з острахом до сміливих, оригінальних ідей. А хіба комусь щастило розбагатіти інакше, без бою? Тільки треба цих багатіїв зачепити за живе, примусити видобути гроші з гаманця, а користь буде і для них, і, природно, для молодого ділка, перед яким саме так можуть відкритися нові ділові перспективи. — Сміливість і відвага, — казав Фред Стапльтон, і його погляд ставав жорстоким і гострим, — потрібні не тільки генералам та адміралам на війні, а ще більше тим, хто твердо вирішив стати справжнім бізнесменом і хоче довести, що він стопроцентний американець!

— Я ще не вирішив остаточно, — вів далі Фред, — яку з крупних компаній ми примусимо вкласти гроші в наше підприємство. Можливо, «Байолоджікал Лімітед», — з її комерційними агентами я чимало разів випивав, вони тямущі хлопці й відразу зрозуміють, що й до чого. А може бути, «Індастрі ов Кемікал продактс», — це годиться й для них… А що мені завадить, якщо я спробую зацікавити плісенню навіть Дюпонів? Адже ми — цілковиті хазяї нового відкриття, і конкуренції побоюватися не доводиться. Ех, коли б у мене самого були потрібні гроші, щоб не ділитися з акулами, — хіба б я не взявся вести справу самостійно? — зітхнув він. — Але нічого не поробиш. Доведеться чимсь поступитися, ці акули свого не випустять…