Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 93

— Так, дуже холодно, — машинально відповіла вона, намагаючись збагнути, як їй повестись. І справді, чи треба говорити про те, що привело її сюди? Меджі відчувала — Фред Стапльтон чомусь насторожено й несхвально ставиться до неї. Чому? Хіба вона винна в тому, що зіпсувалися їхні відносини? І вона ще більше дякувала Клайдові за його співчутливу увагу.

— То що сталося, Меджі? — лагідно звернувся до неї Клайд. — Ви прочитали нотатки Джеймса? Я нашвидку переглянув їх, але не помітив чогось цікавого. Він писав їх, напевне, задовго до того, як знайшов метеорит… А про що ви дізналися?

Виходить, вона може про все говорити у присутності Фреда! Дівчина полегшено зітхнула й відповіла:

— Там три… ну, листи, чи що. Два зовсім особисті…

— Я так і думав і тому не читав їх, — ствердив Клайд.

— Але третій… у ньому розповідається про те, що Джеймс збирався зробити з метеоритом. Я не знаю… мені здається, що це важливо… — Меджі подала Клайдові зошит, відкривши його на сторінці, де починався третій лист.

Очі Клайда зацікавлено блиснули.

— Так, — пробурмотів він, читаючи, — мені треба було почати саме з цього листа. Це й справді дуже важливо!

Фред Стапльтон нетерпляче нахилився над його плечем.

— Що там таке важливе? — спитав він і з досадою додав: — Завжди ви говорите загадками, чорт забирай!

— У тому-то й річ, що ніяких загадок уже немає, — відповів Клайд. — Ось послухай сам.

Він прочитав уголос третій лист Джеймса, підкреслюючи саме те, що стосувалося лиховісного дослідження. Але, Меджі помітила, не менш виразно він читав і слова Джеймса Марчі про те, що він збирався робити далі, коли дослід дасть потрібні наслідки.

Фред уважно слухав, покусуючи стеблинку трави. Коли Клайд закінчив, він іронічно посміхнувся.

— І це все? — спитав він, зневажливо кинувши травинку, наче втративши до неї разом з листом Джеймса будь-яку цікавість.

— Тобто як «усе»? — здивовано перепитав Клайд. — Тобі мало?

Фред лінькувато дістав з кишені сигарету й повільно закурив її, не дивлячись ні на кого. Випустивши, нарешті, велику хмару диму, він легковажно сказав:

— У цьому немає нічого нового. Адже ми з тобою так і припускали, Клайд.

— Так, але в листі все стверджується. І це писав сам Джеймс! — з ще більшим здивуванням відповів Клайд.

— Ну й що? — Фред виявляв повну байдужість. — Нічого нового! Хіба що нове — безнадійне кохання Коротуна… я навіть не знав, що він здатний на це. Але це не дуже важливо, — додав він, скоса глянувши на Меджі. — Може, тільки для того, в кого він закохався, — презирливо стиснув він губи.