Читать «Елементал» онлайн - страница 41

Але я одного разу запитав Асю цілком сер йозно, - та чого тут правду ховати, запитав після того, як ми вперше з нею зляглися у яблу невому садочку біля університетських гурто житків на вулиці Ломоносова, яку ми називали Лупиніс авеню, - так от, я тоді запитав Асю, котра потемки шукала в траві свої колготки, чи піде вона зі мною до Холодного Яру сестрою жалібницею (сестра, сестра…), і вона як майбутній професійний медик сказала «піду», ще й процитувала Пісню над піснями із Біблії, яка тоді в нас тільки входила в моду: «О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, - і ніхто мені не докоряв би». І то вже майже дійшло до інцесту, коли після другої цитати: «Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, - і нутро моє схвилювалось»… - я роздер на ній щойно зодягнуті колготки і споживав свого стільника разом із медом своїм.

__________________

*Боєць загону «Беркут».

А потім лежачи навзнак і дивлячись, згідно з усіма правилами кохання, в зоряне небо, спитав прозаїчно: «А ти знаєш, як загинув отаман Холодного Яру Василь Чучупак?*

Ні? Його на здоганяла червона кіннота, й ось коли вже отаман, що також мчав верхи, був у безпеці, йо го кобила англо арабка Зірка раптом зірва лася за жеребцями, розвернулася й побігла прямо на кінноту. Потрапивши в оточення, Чу чупак вистріляв усі набої із «Люйса», а потім і сам застрелився. Тому й тепер місцеві селяни кажуть: «Василь загинув через кобилу».

Ось так, почали з Пісні над піснями, а закін чили пророцтвом, що справдилось, - може, тому мене іноді переслідують сугестії кентавра, як оті, що напосіли були в прізоні.

Я запалюю вже третю товсту сиґарету «Gitanes». Ібрагім запізнюється. Він, як і Муса, рев нує мене до привілейованої ролі у цьому завданні, ревнує до Хеди, і цим запізненням хоче показати, що я тільки виконавець, а ке рівник операції - він. Я його ще не бачив увіч, тільки розмовляв телефоном, однак і на відстані відчув цей уражений гонор, зверхній смішок, коли я сказав, що чекатиму на нього в ресторані готелю «Росія» - не найкращому місці, звісно ж, для конспіративних зустрічей, але я не знав Москви і повівся, як наївний провінціал азіят, котрого насамперед тягне до лобного місця на Красній площі.

_____________________________

*Василь Чучупак (1894 - 1920 рр.) - організатор бо ротьби проти російських білих та червоних окупантів у 1919 - 1920 рр.

Нарешті на вході, який я пантрував боковим зором, з’явилася особа, що явно представляла непредставлену націю, тому я прибрав позу, гідну, щонайменше, доктора Майкла Ван Пра аґа. Проте й особа справляла враження: худий, сухожилий, він так упевнено, безпомильно рушив до мене, що якби від нього падала тінь, то вона перекидала б столи, повз які він про ходив, разом з клієнтами.

Даремно я набундючився.

- Вас чекають унизу, - сказав неп* і так само залізно пішов у зворотному напрямку.