Читать «Як ї чому» онлайн - страница 48

— Для чого? — спитав тато.

— Хіба не здогадуєшся? — відповіла Теффі, дряпаючи по березовій корі.— Це буде наш маленький секрет. Коли я намалюю коропа з роззявленим ротом на закуреній стіні нашої Печери — звісно, якщо мама дозволить, — то ти одразу пригадаєш а. Тоді ми зможемо гратись, ніби я вискочила з темного кутка і налякала тебе, крикнувши а, — ну, так, як я робила на Бобровому болоті минулої зими.

— А й справді! — сказав тато таким голосом, яким говорять дорослі, коли слухають уважно. — Продовжуй, Теффі.

От досада! — сказала Теффі.— Я не вмію малювати всього коропа. Та це нічого, я намалюю щось схоже на його рот. Знаєш, коли ото короп стає на голову і риється в мулі? Отже, нехай це буде короп. Ми можемо гратися, ніби сам короп стерся, лишився тільки рот, що означає а.

І Теффі намалювала таке:

— Непогано, — сказав Тегумай і надряпав те саме на своєму шматкові березової кори. — Але ти забула, що в коропа поперек рота завжди стирчать вусики.

— Цього я не вмію намалювати, тату.

— Нічого, спробуй. Намалюй відкритий рот і поперек нього вусик. Тоді ми знатимемо, що це короп, бо в окуня чи там форелі вусиків немає. От поглянь сюди, Теффі.

І Тегумай Бопсулай намалював таке:

— Добре, зараз і я перемалюю, — сказала Теффі.— Ти зрозумієш, коли буде отак?

І вона намалювала ось що:

— Чудово, — сказав тато. — Коли я побачу цей знак, то злякаюсь так само, наче ти вискочила з-за дерева і крикнула а.

— Тепер крикни щось інше, — пишаючись собою, сказала Теффі.

— У а! — голосно крикнув тато.

— Гм! — сказала Теффі.— Це змішаний звук. Кінець нагадує а, тобто рот коропа. А що ж робити з початком? У-у-у-у-у і а. У а!

— Початок також схожий на той звук — рот коропа. Давай намалюємо ще щось од коропа і все з’єднаємо, — запропонував тато. Він уже сам захопився грою.

— Ні! Якщо з’єднати, то я забуду. Треба, щоб це було окремо. Намалюй його хвіст. Коли короп заривається в мул, то видно лише його хвіст. До того ж мені здається, хвости легко малювати, — сказала Теффі.

— Добра думка, — сказав Тегумай. — Ось тобі й хвіст коропа для звука у-у.

— Тепер і я спробую, — сказала Теффі,— але, знаєш, татуню, я не вмію так гарно малювати. Що, коли я намалюю лише краєчок хвоста і паличку замість середини?

І він намалював ось що:

І вона намалювала таке:

Тато схвально кивнув головою, і очі в нього заблищали від хвилювання.

— Як гарно! — сказала Теффі.— Тепер гукни ще щось, татуню.

— О! — голосно крикнув тато.

— Ну, це дуже легко, — сказала Теффі.— У тебе рот став зовсім круглий, немов яйце або камінчик. Отже, можна покласти яйце або камінець.

— Під рукою не завжди трапляється яйце чи камінець. Краще надряпати щось кругле, що нагадувало б ці речі.

І він намалював ось що:

— Ах, як гарно! — вигукнула Теффі.— Поглянь, скільки звуків-картинок ми вже намалювали: рот коропа, хвіст коропа і яйце! Крикни ще що-небудь, татку!

— Ссс! — сказав тато і наморщив лоба, але захоплена Теффі навіть не помітила цього.