Читать «Як ї чому» онлайн - страница 46
Автор неизвестен
Вони били його, налітаючи по двоє, по троє і по цілому десятку, аж у того на лоба лізли очі. А він, задихаючись, усе показував на Теффі.
— Де ж ті злі люди, що поштрикали тебе списами, любий мій? — спитала Тешумай Тевіндроу.
— Тут таких зовсім не було, — відповів Тегумай. — За цілий ранок проходив лише отой бідолаха, якого ви тепер хочете задушити. Чи ти в своєму розумі, о Плем’я Тегумая?!
— Він приніс страхітливу картинку, — сказав Головний Вождь. — На ній ти увесь пробитий списами.
— А-а… е-е… я краще все поясню… це я дала йому ту картинку, — сказала Теффі, але їй було не дуже приємно.
— Ти?! — в один голос вигукнуло все Тегумаєве Плем’я. — Маленька-пустунка-що-заслуговує-шльопанців? Ти?!
— Ну, люба Теффі, нам, здається, перепаде, — сказав тато і пригорнув її рукою до себе, так що вона нічого не боялась.
— Поясни! Поясни! Поясни! — закричав Головний Вождь і підскочив на одній нозі.
— Я хотіла, щоб Незнайомець приніс татусів остень, от я й намалювала це, — сказала Теффі.— Там немае людей із списами, там є лише один остень. Я намалювала його тричі, щоб не помилитися. Я не винна, що остень ніби попав татусеві в голову: на березовій корі було дуже мало місця. Мама каже, що то злі люди, а то мої бобри. Я намалювала їх, щоб показати дорогу через болото. І ще я намалювала маму при вході в Печеру: вона радіє, що прийшов такий милий Незнайомець. А ви, по-моєму, найдурніші люди на світі,— закінчила Теффі.— Цей Незнайомець дуже славний. Навіщо ви заліпили йому голову грязюкою? Вимийте зараз же!
Довго ніхто нічого не міг сказати. Нарешті Головний Вождь зареготав; за ним зареготав Незнайомець (хоч він і був Тіворець); а далі зареготав і Тегумай і реготав так, що аж упав од сміху, а за ним уже зареготало й усе плем’я, і реготало голосно й довго.
Не сміялися лише Тешумай Тевіндроу та всі доісторичні дами. Вони були дуже ввічливі до своїх чоловіків, а себе кожна з них добре вилаяла за свою негідну поведінку. Потім Головний Вождь закричав, заговорив і заспівав:
— О Маленька-пустунко-що-заслуговує-шльопанців! Ти зробила велике відкриття!
— Я не хотіла робити ніякого відкриття, я тільки хотіла, щоб принесли татків остень, — сказалг Теффі.
— Все одно. Це велике відкриття, і колись люди назовуть його письмом. Зараз це лише картинки, і, як ми бачили сьогодні, вони не завжди зрозумілі. Але настане час, о дочко Тегумая, коли ми винайдемо літери — всі тридцять дві літери абетки —і тоді ми зможемо писати й читати. Тоді вже нас усі розумітимуть і не робитимуть таких помилок. Доісторичні дами, негайно змийте грязюку з голови Незнайомця!
— Я дуже буду рада, — сказала Теффі,— бо от зараз усі ви прийшли із зброєю в руках, а ніхто не приніс таткового остеня з чорним держаком.
Головний Вождь на це закричав, заговорив і заспівав:
— Люба Теффі, наступного разу, коли ти напишеш картинку-листа, пришли його з людиною, яка розмовляє по-нашому і може пояснити, що та картинка означає. Мені-то нічого, бо я — Головний Вождь Племені, а от решті племені ти завдала мороки і, як бачиш, Незнайомець теж був украй спантеличений.