Читать «Як ї чому» онлайн - страница 31

— Чудово! — сказав Колючка-Дряпучка. — Але я раджу тобі трохи перепочити, бо ти аж посиніла від напруги. Будь ласка, поведи мене ще у воду, я хочу поплавати боком. Адже, ти кажеш, це зовсім легко.

І Колючка-Дряпучка почав учитися плавати боком, а Повільна-Поважна допомагала йому.

— Чудово! — сказала Повільна-Поважна. — Ще трохи вправ, і ти вже плаватимеш, як справжній кит. А тепер, якщо дозволиш тебе потурбувати, розсупонь мені панцир і спереду, я спробую згорнутися в такий же чарівний клубочок, в який згортаєшся ти. Адже ти кажеш, це зовсім легко. Ото здивується Плямистий Ягуар!

— Чудово! — сказав Колючка-Дряпучка мокрий як хлющ від купання в річці Амазонці.— Слово честі, я не відрізнив би тебе зараз від своїх родичів. Ну, ще трішечки вправ, тільки не стогни так, бо нас почує Плямистий Ягуар. А коли ти скінчиш, я хочу повчитися пірнати. Адже, ти кажеш, це зовсім легко. Ото здивується Плямистий Ягуар!

І Колючка-Дряпучка пірнув, а разом з ним пірнула й Повільна-Поважна, яка пливла під водою поруч нього і трохи допомагала йому.

— Чудово! — сказала Повільна-Поважна. — Тільки навчись ще трохи затримувати дихання, і дно каламутної річки Амазонки стане для тебе як рідна домівка. А тепер я спробую закладати задні ноги за вуха. Адже, ти кажеш, так дуже зручно. Ото здивується Плямистий Ягуар!

— Чудово! — сказав Колючка-Дряпучка. — І навіть спинні пластівці на твоєму панцирі трохи настовбурчились. Тепер вони стирчать, а не прилягають один до одного.

— Справді? Бачиш, що значать вправи, — сказала Повільна-Поважна. — А я помічаю, що твої голки позлипалися докупи і тепер ти вже схожий більше на соснову шишку, а не на каштан у шкаралупі, як раніше.

— Справді? — перепитав Колючка-Дряпучка. — Це тому, що я побрьохався у воді. Ото здивується Плямистий Ягуар!

І так вони обоє, допомагаючи одне одному, аж до світання робили свої вправи. А коли зійшло сонечко, добре відпочили й висохли. І тут раптом виявилося, що обоє вони до краю змінилися.

— Колючко-Дряпучко, — сказала Черепаха, добре поснідавши, — я вже зовсім не та, що була вчора. Ото посміюсь я з Плямистого Ягуара!

— Саме про це я і зараз подумав, — сказав Колючка-Дряпучка. — Гадаю, що панцир краще захищає, ніж голки, до того ж я тепер умію ще й плавати. Ото вже здивується Плямистий Ягуар! Ходімо знайдемо його.

Невдовзі вони розшукали Плямистого Ягуара, який і досі панькався з лапою, пораненою вчора об їжака. Плямистий Ягуар так здивувався, що тричі перекинувся через плямистий хвіст, і то ще не міг отямитись.

— Доброго ранку, — сказав Колючка-Дряпучка— Як почуває себе твоя добра матуся?

— Дякую, добре, — сказав Плямистий Ягуар. — Але, пробачте, я не можу пригадати, хто ви такі.

— Ах, який же ти забудько! — сказав Колючка-Дряпучка. — Ще тільки вчорашнього вечора ти хотів вишкребти мене лапою з панцира.

— Але ж у тебе не було ніякого панцира. Були самі лише голки, — здивовано сказав Плямистий Ягуар. — Я ж добре це запам’ятав. Ось поглянь на мою лапу!