Читать «Як ї чому» онлайн - страница 24

— Я можу лущити горіхи! Я можу розколювати черепашки! Я можу копати ямки! Я можу лазити по деревах! Я можу дихати й на суші! Я можу знайти собі безпечний Пусат Тасек під кожним камінцем! От не знав, що я такий могутній! Кун? Добре?

— Паях кун! Дуже добре! — сказав Чарівник, засміявся та й відпустив Краба.

І маленький Пау Амма через борт човна кинувся у воду, і був він тепер такий крихітний, що легко міг сховатися у затінку сухого листка на землі чи під порожньою черепашкою на дні морському.

— Добре зроблено? — спитав Чарівник.

— Авжеж, — відповів Чоловік. — Тільки тепер нам треба повертатися в Перак, а гребти буде нелегко. От коли б ми підождали, поки Пау Амма пірне в Пусат Тасек, вода сама донесла б нас додому.

— Ти дуже лінивий, — сказав Чарівник. — І діти твої теж будуть ліниві. Вони будуть найліниві-ші в усьому світі.

І він підніс пальця до Місяця і сказав:

— Гей, Рибалко! Тут є один Чоловік, якому ліньки веслувати. Дотягни його човна додому своєю сіттю, Рибалко!

— Е, ні! — сказав Чоловік. — Якщо вже мені судилося бути лінивим до кінця життя, то нехай

Море двічі на добу працює на мене. Тоді мені не доведеться веслувати.

І Чарівник засміявся і сказав:

— Паях кун!

І Місячний Пацюк перестав гризти рибалчину сіть, і Рибалка опустив її до самого моря і потяг його води повз острів Бінтанг, повз Сінгапур, повз Малакку, і повз Селангор, і зрештою човен шугнув у гирло річки Перак.

— Кун? — спитав Місячний Рибалка.

— Паях кун! — відповів Чарівник. — Віднині не забувай двічі удень і двічі вночі тягти Море, щоб оцьому лінивому Чоловікові не треба було веслувати. Та гляди, не дуже старайся, бо й тобі перепаде, як Пау Аммі.

І після цього всі розійшлися по домівках і полягали спати.

А тепер слухай уважно, моє серденько!

Від того самого дня і понині Місяць не перестає штовхати море туди й сюди, і цей рух моря ми звемо припливами та відпливами. Іноді Рибалка перестарається і так підніме воду, що починається розлив. Іноді ж він її не досить піднімає, і тоді вода стоїть низько. Але найчастіше він все-таки працює справно через те, що боїться Найстаршого Чарівника.

А Пау Амма?

Коли ти підеш на берег моря, моє серденько, то неодмінно побачиш, як його діти копають собі маленькі Пусат Тасеки під кожним камінцем, під кожним жмутиком водоростей на піщаній відмілині. Ти побачиш, як вони розмахують своїми маленькими ножицями. А в деяких країнах краби справді живуть і на суші, і здираються на високі пальмові дерева, і їдять кокосові горіхи, як їм обіцяла маленька дівчинка, донечка отого Чоловіка.

Але один раз на рік з усіх крабів спадає твердий панцир, і вони стають м’які-м'які, і тоді вони згадують про могутність отого Чарівника. Та хоч бй як там було, не слід нищити маленьких крабів тільки за те, що ще до давніх-прадавніх часів старий Пау Амма показав себе невихованим крабом.