Читать «Як ї чому» онлайн - страница 22
Автор неизвестен
— Ага! — сказав Чарівник. — Тепер я знаю, хто грається Морем.
І він голосно гукнув:
— Що ти там робиш, Пау Амма?
І Пау Амма, сидячи глибоко під водою, відповів:
— Один раз удень і один раз уночі я виходжу шукати собі їжу. Один раз удень і один раз уночі я повертаюсь додому. Дай мені спокій!
І Чарівник сказав:
— Послухай-но, Пау Амма! Коли ти виходиш з своєї нори, води Моря вливаються в Пусат Тасек, і відмілини всіх островів оголяються, і вся дрібна риба гине, і Раджа Моянг Кабан, Цар слонів, бруднить собі ноги в муляці. Коли ти повертаєшся в Пусат Тасек і сідаєш на своє місце, води Моря підіймаються і затоплюють добру половину дрібних островів, і заливають Чоловікове житло, і Раджа Абдуллах, Цар крокодилів, захлинається солоною водою,
І Пау Амма, сидячи глибоко під водою, зареготався і відповів:
— А я й не знав, що маю таку силу. Тепер я виходитиму сім разів на день, щоб води Моря завжди вирували.
І Чарівник сказав:
— Я не можу примусити тебе гратися в ту гру, що призначалася для тебе, Пау Амма, бо ти на самому Початку втік від мене. Та коли не боїшся, вийди сюди, і ми поговоримо.
— Нічого я не боюсь, — відповів Пау Амма і виплив на поверхню моря, залиту місячним сяйвом.
На світі не було такого величезного звіра, як Пау Амма, бо він був не просто краб, а Цар крабів. Одним боком панцира він сягав берегів Сараваку, а іншим — берегів Пахангу. Він був вищий за дими трьох вулканів! Коли він підіймався гіллям Чудесного Дерева, то ненароком зірвав один з горіхів-двійнят — один великий чародійний горіх з двома смачними зернятами, що повертають людям молодість, а дівчинка побачила, що горіх пливе біля човна, зловила його і розколола своїми маленькими золотими ножицями.
— Ну, — сказав Чарівник, — а тепер, Пау Амма, почаклуй, покажи нам свою могутність.
Пау Амма поводив очима і потрясав своїми ногами, але спромігся тільки скаламутити море, бо хоч він і був Цар крабів, але все ж таки тільки краб, і Чарівник засміявся:
— А могутності твоєї щось не видно, Пау Амма, — сказав він. — Дозволь, тепер спробую я.
І Чарівник лише ворухнув лівою рукою, ба навіть не рукою, а тільки мізинцем лівої руки, і раптом — уяви собі, моє серденько! — твердий синьо-зелено-чорний панцир спав із Краба, мов шкаралупа з горіха, і Пау Амма став м’якенький-м’якенький, як оті молоденькі краби, що ти їх неодмінно побачиш, коли побуваєш на березі моря. Отак-то, моє серденько.
— Звісно, ти дуже могутній, — сказав Чарівник. — Та, може, попросити Чоловіка, щоб він тебе розрізав навпіл своїм крісом? Чи послати по Раджу Моянг Кабана, Царя слонів, щоб він наштрикнув тебе на свої бивні? А чи гукнути Раджу Абдуллаха, Царя крокодилів, щоб він тебе перекусив?
І Пау Амма відповів:
— Мені соромно! Поверни мені панцир і відпусти мене в Пусат Тасек, і я виходитиму лише один раз удень та один раз уночі, і то лише для того, щоб роздобути собі їжу.