Читать «Як ї чому» онлайн - страница 21
Автор неизвестен
— Ні,—сказав Чарівник. Це якась нова і до того ж погана гра.
— Поглянь! — сказав Чоловік, і коли він це казав, розбурхане Море підкотилось до гирла ріки Перак і погнало назад її води, і вони розлились темним лісом далеко-далеко і затопили чоловікове житло.
— Щось тут негаразд, — сказав Чарівник. — Ану спусти свого човна, зараз ми дізнаємось, хто це так грається Морем.
Вони сіли в човен, і з ними сіла маленька дівчинка, чоловікова донечка. Чоловік прихопив з собою
Тоді Чарівник підвівся і гукнув:
— Гей ви, звірі, птахи та риби, яких я брав на самому Початку до рук і вчив кожного своєї гри, хто з вас грається Морем?
І звірі, птахи та риби в один голос відповіли:
— О Чарівниче, ми граємося у ті ігри, яких ти нас навчав, — і ми самі, і наші діти, і діти наших дітей. Але ніхто з нас не грається Морем.
Аж тут над водою зійшов повний, кругловидий Місяць, і Чарівник спитав у горбатого дідуся, що сидить на Місяці і плете сіть, сподіваючись колись спіймати нею світ:
— Гей, Місячний Рибалко, це ти граєшся Морем?
— Ні,— відповів Рибалка. — Я плету сіть, якою сподіваюся колись спіймати світ. Але я не граюся Морем.
А на Місяці живе ще й Пацюк, що точить сіть старого Рибалки так само швидко, як той її плете, і Чарівник спитав Пацюка:
— Гей, Місячний Пацюче, це ти граєш Морем?
І Пацюк відповів:
— Мені задосить клопоту точити сіть, яку плете оцей старий Рибалка. Ні, я не граюся Морем.
І він знов заходився коло сіті.
Тоді маленька дівчинка, донечка отого Чоловіка, простягла свої пухкенькі смагляві рученята, прикрашені браслетами з чудових білих черепашок, і сказала:
— О Чарівниче! Коли мій тато розмовляв з то- і бою на самому Початку і я сиділа в нього на плечі, а ти вчив звірів кожного своєї гри, один звір неслухняно втік у Море, не дочекавшись, поки ти йому покажеш його гру.
І Чарівник сказав:
— Розумна дитина, яка все бачить і мовчить! А який же він є, той звір?
І маленька дівчинка, донечка отого Чоловіка, сказала:
— Він круглий і плаский, і очі в нього ростуть на патичках, і бігає він боком, отак, а на спині у нього міцний панцир.
І Чарівник сказав:
— Розумна дитина, яка говорить — і все тільки правду. Тепер я знаю, куди подівся Пау Амма. Дай-но мені весло!
Він узяв весло, але гребти не довелось. Могутня течія понесла човен мимо численних островів, і так вони допливли до місця, що зветься Пусат Тасек — Серце Моря, де є глибоченна западина, що веде до Серця світу, і в тій западині росте Чудесне Дерево— Паух Янггі,— на якому спіють чародійні горіхи-двійнята.
Отут Чарівник занурив руку по саме плече в теплу морську воду і під корінням Чудесного Дерева намацав широку спину Краба Пау Амми. І від його дотику Пау Амма заворушився, і все Море піднялося так, як піднімається вода в кухлику, коли ти встромляєш туди руку.