Читать «Як ї чому» онлайн - страница 19

І Сулейман-ібн-Дауд, дивлячись на метеликів, які граючись, пурхали на осонні, сказав:

— О моя подруго і скарбе мого щастя, як же це сталося? Адже я весь час тільки жартував з Метеликом.

І він розповів Балкіс про те, що зробив заради Метелика.

А ніжна, любляча Балкіс сказала:

— О мій повелителю і володарю днів моїх! Я сховалась за камфорним деревом і геть усе бачила. Це я навчила Метелиху, щоб вона примусила Метелика тупнути. Я знала, що мій повелитель жартома сподіє якесь велике чудо, а султанші, те чудо побачивши, налякаються і принишкнуть.

І вона розповіла йому все, що султанші казали, бачили й думали.

Тоді Сулейман-ібн-Дауд підвівся з лави, що стояла під камфорним деревом, простяг до Балкіс руки і, відчуваючи на серці радість, сказав:

— О подруго моя і насолодо днів моїх! Знай, що, коли б я сподіяв це чудо проти султанш з гордощів чи гніву, мені було б так само соромно, як тоді, коли я збирався влаштувати бенкет для усіх звірів світу. Але дякуючи твоїй мудрості, я сподіяв чудо заради жарту, а воно, бач, звільнило мене від сварок моїх сварливих жінок. Скажи ж мені, подруго моя і серце серця мого, звідки в тебе така мудрість?

І тоді Балкіс, найвродливіша і найстрункіша Балкіс, подивилася Сулейману-ібн-Дауду просто в очі, а потім, схиливши голівку, точнісінько як Метелиха, сказала:

— А звідти, по-перше, що я люблю тебе, о мій повелителю, а по-друге, я добре знаю жіночу вдачу.

І вони пішли до палацу, і жили щасливо до кінця днів своїх.

А й справді ж, Балкіс хитро придумала?

Якщо, до кінця прочитавши цю книжку, Ти скажеш: «Навіщо така мені казка? Що з неї візьму я? Чого я навчуся?», То я відповім, ти ж послухай, будь ласка. Це казка для тих, що похвастатись люблять, Хоча і не мають для того причини. Це казка для тих, що себе тільки люблять, Забувши про скромність — окрасу людини. Коли ти захочеш похвастатись, друже, То зваж перед тим: чи робити це слід? Згадай на хвилину про звіра морського, Що з’їв Сулейманів обід.

ЯК КРАБ ГРАВСЯ МОРЕМ

Давно-давно, ще до давніх-прадавніх часів, моє серденько, був час, коли все тільки починалось. І в отой час самого Початку Найстарший серед Чарівників приводив усе до ладу. Спершу він привів до ладу Землю. Далі він привів до ладу Море. А потім звелів усім тваринам вийти і погратись.

І тварини сказали:

— О Чарівниче, а в що ж нам гратись?

І Чарівник сказав:

— Зараз я вам покажу.

Він узяв Слона — Єдиного-Тодішнього-Слона — і сказав:

— Грайся в слона.

І Єдиний-Тодішній-Слон почав гратися в слона.

Далі він узяв Бобра — Єдиного-Тодішнього-Бобра — і сказав:

— Грайся в бобра.

І Єдиний-Тодішній-Бобер почав гратися в бобра.

Далі він узяв Корову Єдину-Тодішню-Корову і сказав:

— Грайся в корову.

І Єдина-Тодішня-Корова почала гратися в корову.

Далі він узяв Черепаху Єдину-Тодішню Черепаху і сказав:

— Грайся в черепаху.

І Єдина-Тодішня-Черепаха почала гратися в черепаху.