Читать «Царський пояс» онлайн - страница 81
Лідія Гулько
Він довго прислухався до дихання Керікла. Та грек лежав тихо. Мишко чекав, чекав, коли той захропе. Заснув непомітно першим.
Як Мишко переглядав радісне кіно
Капелюшками золотих цвяхів все ще виблискували на небі зорі. Поштовий охоронець термосив Мишка:
– Малий, прокидайся. Ти чуєш мене? Швидко дуй у будку, бо залишишся тут.
Хлопчик, позіхаючи, зліз із нар. На ходу продирав повіки, що склеїлися.
Та тільки-но побачив на передку Керікла, остаточно проснувся. О, чому він заснув?! Чому не вкрав у грека листа?!
Мишко страшенно на себе розгнівався. Тупав спересердя ногами. Бив кулаками себе в груди. А коли забрався у халабуду, то вдавав, що спить.
Зате Керікл перебував у пречудовому настрої. Мугикав пісеньку:
Мишко мовчки зловтішався: «Зачекай. Ось приїдемо в Криве Озеро. Я розкажу Скілу про лист, який ти грієш на грудях. Ще розкажу про Скаженого, що зрадив свій рід Собак і плем’я кривавих скіфів. Тоді твоя пісня не буде такою веселою. Червоне око спохмурніє і заплаче. А кози – ті перестануть скакати. Вони, можливо, нап’ються з калюжі каламутної води і у них болітимуть животи. Знатимеш, як продаватися за золоті цяцьки».
Мишко заспокоївся. Подумки він бачив таке кіно. Грек Керікл витирає сльози замизканим рукавом. Він повертає Скілові листа і просить його, Керікла, не карати. Вождь Скіл при всіх хвалить Мишка. Щасливі скіфи гладять його по спині й примовляють: «Молодчина, Мишо. Ти став нам, хлопчику, в пригоді. Молодчина!». Кіно, яке він придумав, йому дуже сподобалося. Мишко так розвеселився, що на мішки лягав від реготу.
Тим часом у степу розвиднялося. Звідусіль долинало: бе-е-е, ме-е-е, му-у-у, ки-ги, ку-ку, кар-кар, вуть-вуть. Народжувався новий день.
Хлопчик вибрався з халабуди, вмостився поруч із греком і голосно затяг свою пісню:
Глава дванадцята
Мишко невтішно плаче
Хлопчик не вірив своїм очам. Атож підскочив, завзято кліпав віями, придивлявся. І заволав:
– Приїхали, приїхали, гей, гой!
За горбком у долині, мов у жменьці, тихо мліло водне плесо. Це було його озеро. Найкраще, найтепліше і найрівніше у світі – Криве Озеро.
Коли Мишко трохи вгамувався, то всі вечірні події згадав. Переможно блимнув сірим оком на грека, що мугикав під ніс пісню, що не мала ні початку, ні кінця. «Дістанеш зараз на горіхи. Ой, дістанеш!» – злостиво шепотів.
У передчутті задоволення він стискав кулачки.
Поштовий обоз під’їхав до сторожової дерев’яної будки. До возу зі шкуратяним накриттям нечутно підбіг приземкуватий скіф. Мовчки швидко витяг з халабуди мішок. Попер його до кошлатої конячини, що скубла неподалік припорошену траву. Поштовики вйокали на коней, натягували віжки, готові дальше їхати. Керікл штовхнув розгубленого хлопчика у спину.