Читать «Царський пояс» онлайн - страница 75

Скіф із жалем скривився. Мишко закрутився дзигою. Оце так удар!

Виявляється, його та Ієні зусилля були марними. Пояс підроблений. Це театральний реквізит. Пояс не справжній, не царський.

Хлопчик розстебнув пояс і швиргонув його спересердя у балку. Для чого він йому? Щоб нагадував, яким він, Мишко, був самовпевненим дурнем?

Семирічний хлопчик чимчикував із незалежним виглядом через будівельний майданчик. Для повної картини ще й насупив вигорілі брови та запустив руки глибоко в кишені. Він удавав, що в нього все гаразд. Це щоб не сміялися з нього і не тицяли навздогін пальцями: «Хвалько пішов. Ха-ха! Так йому і треба. Мало ще манної каші з’їв, щоб знайти царський пояс».

Щоправда, ніхто на майданчику про його поразку (крім Бородавки, звичайно) не знав. А Бородавка нікому не розкаже, бо ж без’язикий. Але малому від того було не легше.

Дорогою у кишені він намацав сторонній предмет. Дістав його. На долоні лежав, відбиваючи сонячні промені, золотий ключик.

Мишко витріщив очі на знахідку, затамувавши віддих. Через пару хвилин радісний хлопчик підстрибував і кричав.

– Вау! Золотий ключик від скриньки Болотниці!

Ось що могло врятувати дядечка Демида!

Останнє попередження богині Апі

Мишко надув щоки і сильно дмухнув на червоний камінець. Гарячково шепотів:

– Апі, прекрасна, добра богине, прийди до мене.

І те, чого він просив, сталося! На гладкій поверхні з’явилося біле жіноче обличчя, обрамлене блакитним волоссям. Мишко розтулив рота, щоб повідати богині про свої біди. Проте вона його випередила.

– Знаю, Михайле, що ти хочеш допомогти своїм друзям. Друзям завжди треба допомагати, коли вони в біді. Але ти ще замалий для пригод серед невидимої нечисті.

Голос богині звучав суворо. Хлопчик благально звів докупи долоні.

– Богине Апі, я буду обережний. Будь ласка, перенеси мене у болото. Потрібно допомогти Ії та її батькам. Вони лагідні, добрі до мене. Дядечко Демид купив на торжку для мене шкіряні сандалі.

– Гаразд, але це буде останнє твоє перетворення в невидимку. Запам’ятай: винесеш із болота скриньку за умови, якщо мовчатимеш. А скажеш слово, чи зойкнеш – назавжди залишишся у болоті. Пам’ятай: мовчання – золото.

Мишко роззявив рота, щоб підтвердити своє палке бажання. Але богиня враз розчинилася в кристалах. Хлопчик фиркнув:

– Подумаєш, складне завдання. Мовчати просто і легко.

Хіба міг знати семирічний хлопчик, що тримати язика за зубами дуже складно. І більшість проблем у дорослих саме через те, що вони зайве хляпають язиком.

Усе ж Мишко насамперед міцно-преміцно стулив вуста. Далі заплющив очі і втягнув у себе побільше повітря. Потім повільно видихнув. І мало не скрикнув…

Знову в болоті

Навколо нього буйна непрохідна осока. А ще противно кумкають жаби і неприємно пахне багном. Та чи тут скринька із золотою крупкою і дорогими прикрасами?

Хлопчик боязко озирався. Крізь пишні трав’янисті стебла помітив складену з камінців оселю болотяних істот. З того боку линуло гучне хропіння Болотяника і його пришелепуватої дружини. Отже, богиня Апі не помилилася: чітко перенесла його в потрібне місце.