Читать «Царський пояс» онлайн - страница 56

Він переказав їй розмову з ластівками.

– Так завжди, – підсумувала Ія. – Спочатку кричать: «Дякуємо! Ми тобі теж у пригоді станемо!» А потім чкурнуть – тільки їх і бачили.

У Мишка засвербіло коліно. Він сів у бур’яни. Підкачав штанину, завзято чухав ногу. Ія присіла поруч. Від нудьги вивчала свої брудні п’яти.

Раптом над їхніми головами зашуміло і загуло. На принишклих дітей згори посипалися стебла якоїсь пахучої трави із синіми квіточками. Хлопчик із дівчинкою зірвалися на ноги – над ними кружляли ластівки. Пташки напучували дітей:

– Це сонна трава. Укиньте її у воду, яку Змій п’є, і рвіть яблучко. Тільки швидко тікайте, бо Змій небезпечний. З ним краще не жартувати. Бувайте!

Ія, вкрай сердита, обтрушувала сукенку.

– От невдячні. Ще й травою нас обсипали.

– Навпаки – ластівки благородні й чемні, – заперечив Мишко. – Вони принесли для нас сонне зілля. Воно допоможе нам зірвати молодильне яблучко.

Ія вирячила очі. Але швидко прийшла до тями. Кізкою підстрибнула. Старанно визбирувала зелені травинки і складала їх у свою пелену. Визбирала усі травинки до останньої.

Глава восьма

Вогнедишний Змій і молодильне яблучко

Наші герої на острові. Тримаються за руки (страааашно!) і роздивляються на всі боки. Коли помітили каменюку, що горбатилася посеред суші, то шусть до неї. Щоправда, коли бігли, то ніжки вимочили у струмкові, який огинав каменюку. Але то пусте, не варте уваги. Тільки б Змій не налетів, тільки б зла сила не схопила їх.

Спершу вони затаїлися. Потім осміліли – визирнули зі схованки. І бачать таку картину. На острові Буяні одним-одне дерево. На ньому яблучка. Красиві, мов намальовані. Виблискують жовтими бочками і звеселяють золотим сяйвом пустинний краєвид.

Мишко від радості стиснув сестрі пальчики. Ія теж раділа, бо не скрикнула від болю. Проте, уважно придивившись, хлопчик помітив і дещо жахливе.

– Іє, на стовбур яблуні глянь. Бачиш?

Перевела Ія радісний погляд на стовбур яблуні – і затремтіла. Ой, леле! Змій обвив яблуню, наче грубезною пружиною. А сам який же химерний! Довжелезний і гладкий. Лускатий тулуб від голови до хвоста вкритий жовтими наростами, що навперемінку спалахують і гаснуть. Плескату голову гад схилив набік, а з пащеки стікає зелена слина. Бр… Раптом Змій хитнув хвостом і лясь! по репаній землі. Високо в небо піднявся їдкий порох, а відтак із наростів ударило сто ліхтарів.

Діти затулили долонями очі. Мишко стиха наказав подрузі:

– Сип у воду зілля!

Дівчинка спритно виконала команду. Зелені травинки із синіми квіточками, підхоплені струмком, через хвилину кружляли навколо дерева. Змій хлебтав воду довго: гидотно цмакав і пережовував зілля. Та невдовзі притих. Нарости-баньки заволокла бліда, як смерть, плівка. Змій звалився на землю і захропів.

Діти вискочили зі схованки. Прожогом побігли до дерева. Мишко підскочив і нагнув гілочку. Ія зірвала з неї золоте яблучко. Діти враз, миттєво злетіли. Летіли щодуху з острова. При цьому завзято смикали ногами та гребли руками, щоб швидше було.