Читать «Царський пояс» онлайн - страница 54

Мишко упевнено вів далі:

– Зізнайся: ти вкрав пояс?

Раб закивав. Голова його швидко рухалася вгору-вниз.

– З тобою був товариш?

Знову вгору-вниз.

– Ви продали пояс?

Раб енергійно хитав головою вправо-вліво. На додачу замахав руками і щось сердито белькотів без’язиким ротом.

– Гаразд. Той, другий, теж раб?

Вправо-вліво.

– Він утік від тебе і забрав пояс із собою?

Угору-вниз.

– Ти знаєш, де він?

Вправо-вліво.

От і вся розмова з без’язиким.

Про молодильне яблучко і допомогу ластівок

Невеселий Мишко ледве тягнув ноги вулицею, що нагадувала жовтий коридор. Вона приведе його до нового будинку Демида. Хлопчик підводив підсумки своїх невдач. Роздумував: чому не завжди виходить, як того хочеться? Відповіді він не встиг придумати, бо на нього налетіла сердита Ія.

На всю вулицю сестра кричала:

– Де тебе носило? Я облазила всю Заячу балку. Ноги подряпала і будяками поколола. І на торжку була, у храм Аполлона заглядала…

– Я спілкувався з Бородавкою, скіфом, – накричав на сестру Мишко.

Дівчинка притихла. Поцікавилася:

– Що Бородавка в Ольвії робить? На торжку сидить, шкури лисячі продає?

– Та ні. Бородавка – раб. Він украв у вождя скіфського племені пояс. У Степу Бородавку спіймали фракійці. Вони продали його в рабство. Зараз він на будівництві працює.

Оченята дівчинки загорілися:

– А де пояс? Ти його колись бачив? Який він?

– Бачив. Його раніше Скіл носив. Він гаптований золотими нитками На ньому гарні квіти і птиці. – Хлопчик зітхнув. – Бородавка «працював» у парі, з товаришем. Той украв пояс і зник.

– Значить, у Бородавки пояса нема. Прикро, – зітхнула дівчинка.

– Чого мене шукала? З Неонілою негаразд?

– Ні, інше. Мама пригадала одну розмову із вакханками. Тоді говорили про вічну молодість і нев’янучу жіночу вроду. Вакханки згадували яблучко.

– Яке ще яблучко? Зелене чи з червоними бочками? – жартував Мишко.

Він забув про неприємну зустріч на пристані. Його кроки пришвидшилися.

Однак Ія належно не відреагувала на жарти. Вона не реготала. Навпаки, зі серйозним обличчям розповідала:

– Мовиться про чарівне яблуко. Його ще називають молодильним. Той, хто його з'їсть, – до глибокої старості молодий і вродливий. Матуся мріє скуштувати молодильне яблучко.

Мишка пронизала радісна здогадка. Ія виправилася? Ію кличуть дороги пригод?

– Вакханки розказували, що в морі є острів Буян, де росте яблуня, що родить золоті яблучка.

О, він не дочекається доки черепаха Ія озвучить своє рішення. Першим його озвучив:

– Вирушаймо за молодильними яблучками. Я цілу пазуху нарву. Щоб для моєї матусі вистачило.

Ія сумно відповіла:

– Мишо, цього разу нам і чарівна каблучка твого татуся не допоможе.

– Чому? – скрикнув хлопчик.

– Дерево охороняє Вогнедишний Змій. У нього сто очей і зирить він, чортяка, вдень і вночі.

– Твоя правда. Дійсно, небезпечно, – без ентузіазму погодився Мишко.

Вкрай схвильовані та сумні, діти зупинилися. І саме коло дерев’яної споруди, в якій ночували наймані робітники. Ія копирсала землю босими ногами, а Мишко тер пальцем камінець персня. Хлопчик невтішно думав: «Прикро, що я освоїв тільки три дії. А богиня Апі дуже сувора. Захоче – допоможе мені, а захоче – перстень зробить невидимим. Ох, скоріше б подорослішати. Тоді ні батьки, ні тітки з дядьками не втручатимуться в моє життя, не заважатимуть втілювати в життя сміливі рішення».