Читать «Царський пояс» онлайн - страница 29
Лідія Гулько
Діти зіскочили з повозки.
Остап саме порався біля вогнища. Ія удавано байдуже підійшли до нього. Зиркнула на руки чоловіка. Ні, персня на них не було.
Дорога знахідка
Марія із глиняним глечиком під пахвою просила Ію:
– Доню, приглянь за нашим добром, щоб собаки його не розтягли. Я ненадовго відлучуся. Сходжу до річки, принесу води для пиття.
– Із задоволенням, тітонько Маріє. Не поспішайте, я наглядатиму за вашим добром, – охоче погодилася Ія.
Марійка із легким серцем пішла. Мишко примітив хлопчиків, що гасали поміж наметами, і гайнув до них.
Дівчинка залишилася сама. Вона перегортала коцюбкою жар і згадувала ранкову розмову з батьком. Татусь сказав: «Скіфи добрі покупці. Уже купили в нас усю шовкову тканину. Олію оливкову теж їм продали. Ще залишилося кілька мішків із фініками та родзинками, трохи посуду і вина. За день з цим крамом, гадаю, впораємося. Ти ж гляди мені,
Іншим разом Ія зраділа би звістці про від’їзд. Але після того, як довідалася про чарівний перстень, то звістка її засмутила.
«Перстень неодмінно треба знайти, – наказувала сама собі. – Дядько Євстахій після розмови з шаманом перстень, звичайно, переховав. Це, щоб Мишко його не знайшов. Бо в руках Мишка він може творити небачені чудеса – попереджав шаман. Як хочеться побачити ті чудеса до від’їзду додому. Куди дядько міг переховати персня?» Ія озирнулася. Вона дуже уважно оглянула кожний предмет.
Несподівано її погляд зачепився за горбок, що стримів біля заднього колеса повозки. Його нагорнули недавно, бо земля чорніла і була розпушеною. На колінах дівчинка підповзла до горбка. Спершу копнула пухку землю коцюбкою, але відкинула засіб убік. Руками (так, як гребуть лапами собаки) швидко викидала грунт. Коли намацала шийку амфори, то сильно її торсала. Глиняна посудина легко вийшла із грунту.
Амфора була невелика, красивого яскраво-жовтого кольору. Шийку закривала туго скручена ганчірка. Ія витягла ганчірку і перевернула амфору. З неї випав перстень. Старий, некрасивий. Але для Ії він був найкрасивіший за всі персні на світі.
Вона поцілувала дорогу для себе річ і поклала у кишеню. Швиденько запхнула ганчірку в амфору, старанно її засипала землею. Нагорнутий горбочок вона приплескала долоньками.
Нібито нічого не сталося, Ія перегортала коцюбкою жар. Вона напружено думала. Дійшла висновку, що без Мишка знайдений перстень – нецікава іграшка. Виходить, що потрібно цього непосидючого хлопчиська знайти.
Початок чудес у невидимому світі
Тим часом Мишко безтурботно гасав із хлопчиками поміж наметами. Ія його знайшла, коли він ховався, а точніше – прилип до синього намету. Ія налетіла на товариша зі словами:
– Я знаю велику таємницю.
Мишко гусаком засичав:
– Я всі твої таємниці знаю. Не заважай. Через тебе мене хлопці знайдуть.
– Ти мені не віриш? Дивись!
Вона набрала у жменю землі і з’їла всю, до останньої грудочки.
Таки скидалося на правду.
