Читать «Царський пояс» онлайн - страница 26

У руках шамана круглий, обтягнутий з усіх боків предмет, на кшталт барабана чи сита. Шаман, пританцьовуючи і бубонячи щось собі під ніс, повільно обійшов вогнище. При цьому різко стрясав барабаном, у якому дзеленчали дзвіночки.

Мишко боявся навіть кліпнути оком, аби чогось не прогавити. Можливо, потім, згодом, він дії шамана повторить і в небо злетить. Гадав собі: «Не обов’язково летіти далеко, на зірку. Можна й тут політати. Високо, як ластівка, або низенько, як джмелик».

Ось шаман, перебираючи кумедно ногами, заніс барабан над вогнищем. Водночас вигукував: «Ага! Ого! Угу! Мугу! Кіс!».

Мишко загострив слух. До нього долинуло тонке підвивання. Хлопчик крутив головою. «Звідки ті дивні звуки виходять? Неподалік є цуценята? Маленькі завжди скиглять.» Він уважно роздивлявся довкола. Та за межами майданчику починалася непроглядна густа ніч. Мишко знову прислухався. «Ті дивні звуки виходять із середини барабану. Так, наче досі в барабані спало дитинча, а над вогнем від тепла прокинулося і заплакало. Татко, мама, Ія, освітлені спалахами вогню, схожі на статуї.»

А дивний голос усе дужчав і дужчав. Шаман почав пританцьовувати. Те, що сиділо в барабані, зовсім знахабніло. Барабан просто виривався з рук шамана. Раптом дитячий плач змінився наразі, звучав уже неприємно і страшно. Те, що сиділо в барабані, свистіло, шипіло, скреготало зубами і стогнало. Шаман відбіг від вогню. У дикому ритмі танцю, підскакуючи, він пішов широкими колами. Монотонно заспівав. Іноді переходив на підвивання та посмикування всіма членами тіла.

О боги! Ми поклоняємося вам, шануємо і приносимо щедрі дари! Ви наші охоронці та лікарі. Оберігаєте нас у дорозі й даєте притулок у потойбіччі. Просимо, прихильними будьте до Марії, в яку вросла овеча шкура. Душа жінки страждає від цього. Відкрийте, боги, для мене небо. Пустіть на Маріїне дерево, що на зірці Сидень росте, яку колись Полярною назвуть. Маю зухвалість велику: взнати причину Маріїної теперішньої подоби. Шкіра у жінки знову стане гладка та біла. Сама вона – весела. Вид її тішитиме чоловіка і родичів. О, могутні боги. Будьте до мене ласкаві. Дозвольте також увійти у гніздо малого Михайла. Батько його, Євстахій, якого ведете, - має перстень рідкісний, дивний. Богиня вогню Табіті – покровителька малого Михайла, повідала вибраному товариству: «Хлопчик – посланець неба. Велика користь буде сколотам від нього. Шануйте його». О боги! Розкрийте нам таємницю, а ми будемо славити вас завжди та у всі віки, скільки життя нам відведено під світлим-трисвітлим сонцем. Істинно кажу.

Барабан стогнав у ловких руках шамана. Раптом він закляк на місці. Барабан теж стих. Плавно звівши над собою руки, шаман вдивлявся у зоряне небо. Ось зробив широкий стрибок, потім другий, третій…

Ія прилипла до Мишка. Дівчинка тремтіла і цокала зубами.

Мишко зойкнув від несподіванки – шаман м’яко відійшов від землі. Він летів, бо хлопчик чув завивання вітру, а волосся на голові літуна тріпотіло. Та й рухи у нього такі, як у пташки під час польоту.