Читать «Тричі мені являлася любов» онлайн - страница 26

Розуміючи, що Франко в тяжкій матеріальній скруті, Ольга благає Франка назбирати бодай трохи грошей хоч би на дорогу до Коломиї. Коломия з багатьох причин, на думку Ольги, є найкращим місцем, де можна зустрітись. В Коломиї її ніхто не знає, - значить, буде менше пліток. З тієї ж причини вона не може вислати йому грошей на дорогу, але якщо він, Франко, не приїде до неї зараз, то вона, незважаючи на ніщо, у травні сама приїде до нього у Львів. Нехай валиться цілий світ, нехай що хочуть говорять!

На дорогу Франкові потрібні були гроші. Він у той час бідував і “сидів” на воді і квашеній капусті господарів дому, в яких винаймав кімнату. Не було в кого й позичити. Заробити Франко міг репетиторством. Газета “Діло” та інші просто рябіли від оголошень про те, що для такого-то синка пошукується порядний репетитор. Але ж Франко - “не порядний”. Він прочумлений. Від нього втікають на вулиці люди. Тоді Франко просить студента Львівського університету Барановського, що родом з Коломийщини, знайти йому якесь місце репетитора поблизу Коломиї. Барановський саме від'їздив додому. Скоро він повідомив Франка, що знайшов місце в Березові Нижнім. Кирило Геник не боїться того, що Франко є Франко, і запрошує його до себе.

Франко просить Геника, щоб той прислав за ним коней на 3 березня, а Ольгу повідомляє, що після зустрічі з нею поїде у Березів. Ольга здивована: до кого там може їхати Франко. “Тобі, видно, весь світ не чужий, - то добре, - пише вона Франку. - Але конечно твій знакомець мусит бути якийсь незалежний чоловік, бож певно, що до ніякого попа туда не вібераєшся. Бо я вже довідувалася з шематизму [18], тож парох там уже віковий, а сотрудник мені дуже добре знакомий. Аж єм ся здивувала, таж то предці стриєчний брат моєї мамці. Ах! дуже добре знаю постріленого, зарозумілого Міня Руденского. От знаєш що, ти коби не стрічався там з ним ніколи…”

Гроші на дорогу, ясна річ, Франко не роздобув. Про те його виручив товариш по навчанню, син залізничника Кароль Срочинський. Він віддав йому квиток на своє ім'я. Квиток був безкоштовний, як для члена сім'ї залізничника.

Нарешті вони домовляються про місце і час зустрічі в Коломиї. Ольга просить, щоб Франко приїхав у Коломию 1 березня: “Виїдеш зі Львова денним потягом, - вдаємися, десь коло 12 години в полуднє, тож у Коломиї] будеш на 10 год. в ночи. Стрітимося хоть на двірци, а хоть в місті в ринку, бо то від того залежит, чи я буду їхати желізницев, чи кіньми (відси до Кол[омиї] 3 милі), - ще не знаю. До котрого дому зайдемо, також сказати не можу, бо не знаю, як їх означити. Отже, старайся полагодити свої інтереси на час, щобись 1 марта був уже в дорозі, бо мені той день найдогідніший. Напиши до Березова, - щоби коні по тебе прислали до К. 3. в середу пополудню”. Наступним листом вона повідомила Франка, що приїде до Коломиї поїздом о 6 годині вечора, а о 10 годині буде чекати прибуття поїзду зі Львова…