Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 77

* * *

Олесь — чоловік Марини — непоганий журналіст, хоча багато й не заробляє. З ним легко крокувати непередбаченими вибоїнами життя, які, завдяки його веселому характеру, обертаються на дріб’язкові нерівності. Найяскравіша риса — непересічне почуття гумору. Ніхто так, як він, не вміє забавляти публіку, та й ерудиції йому не позичати. Загалом, Олесь — особливий. До нього безперестанку липнуть різні неординарні особистості. Він не визнає спокою. Його не втомлюють нескінченні зустрічі, гучні прийняття, постійно допомагає знайомим і зовсім чужим полагоджувати їхні проблеми, а найбільше полюбляє допізна затримуватися на роботі, виправдовуючись перед дружиною великою зайнятістю.

Марина також частенько приєднується до чоловіка, їй подобається такий стиль життя. Однак усе частіше хочеться тихенько притулитися до його плеча і мовчки просидіти цілий вечір біля телевізора.

Чи такого життя бажала? Напевно, так. Тепер Марина вважає себе дуже щасливою, хоча серце все ще непокоїть маленька ранка від давніх часів. Вона вже практично непомітна, бо з роками майже загоїлася.

Йдеться про те, що колись, ще юною дівчиною по вуха залюбилася в одного красеня. Він був на чотири роки старшим і звали його Георгій Крук. Цього не варто було робити, та серцю не накажеш. У геніального Жоржа закохувалися всі дівчата. Марина також попалася на гачок сонцесяйного Феба (так його називали поза очі другим іменем Аполлона). То був особливий хлопець, не схожий на її однолітків. Ним захоплювався ввесь університет. Викладачі пророкували молодому генію славне майбутнє, а особливо його віршам. Завдяки нескінченим панегірикам на його честь у юнака розвинулося надмірне зухвальство, почуття нарцисизму, а подекуди і нахабство.

Марина не вірила своєму щастю, коли вони почали зустрічатися. Та це тривало недовго — лише кілька місяців. Спочатку все йшло пречудово, дівчина навіть почала будувати плани на майбутнє. Вона мріяла потрапити в його дім і справити якнайкраще враження на батьків, а тоді, заручившись підтримкою його матері, вже і до вінця рукою подати.

Із якихось причин Георгій довго її не запрошував, дівчина наполягала і врешті довгождане знайомство відбулося. Вона зі шкіри вилізла, щоб справити добре враження на майбутню свекруху. Однак після цього, як грім з ясного неба, — неочікуваний розрив. Коханий без жодних пояснень почав уникати зустрічей з Мариною, а потім узагалі зник.

Розпач роздирав душу. На цьому зазнайкуватому красені зійшовся клином білий світ. Дівчина ніяк не могла збагнути причини їхнього розриву, щоразу вишуковувала винних і проклинала їх. Їй здавалося, що досить усунути маленькі перешкоди, і коханий знову повернеться до неї. Та коли зрозуміла, що вороття немає, в серці зародився план помсти: зробити йому боляче, «клин клином», — як у приказці. Терміново знайти заміну і змусити ревнувати. І тут виплив Олесь — найкращий приятель Георгія. Марина давно здогадувалася, що дуже йому подобається. Вона вирішила завдати болю коханому тим, що почне зустрічатися з його другом.