Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 44

— Де ти тепер бачила справжніх чоловіків? Вони не існують!

Це є великою помилкою, оскільки такі слова мають потужну магічну силу, яка не підпускає жодного лицаря в їхній окіл. І тоді їм доводиться проводити час лише в жіночих товариствах. Вони переконують себе, що це для них найцікавіше. Дівчата ще полюбляють розповідати подругам про власні міфічні перемоги на любовному фронті і тому їхні звершення короткотривалі. Причина прихована в агресивності, яка відлякує кожного, хто намагається наблизитися, адже вони власноручно одягли на свої ніжні тіла бойові лати.

Улюбленою їхньою справою є настановляти на правильну путь неофітів.

— Чого сидиш набундючена, піди до доброго масажиста, він тебе поставить на ноги, — повчала перша.

— Піди в косметичний кабінет, станеш на десять років молодшою, — радила інша.

Олена спочатку не піддавалася на вмовляння, а потім почала ретельно виконувати накази нових подруг. Вона змінила колір волосся, зробила манікюр і педикюр, відвідала масажиста. Їй ставало легше, однак ця терапія була короткотривалою.

Одного разу зателефонувала Олександра і повідомила, що за два дні в одному з ресторанів міста відбудеться чоловічий стриптиз. Олена ніколи не відвідувала таких заходів, її такі вистави не цікавили.

— Чого сидітимеш сама вдома, підемо і розважимося.

— Скільки це коштує? — занепокоїлася Олена.

— Дрібницю. Це рекламне шоу, дуже дешеве.

— Я не знаю, може не варто?

— Що означає «не варто»! Чути нічого не хочу, я вже тебе записала.

— А там цікаво?

— Ти що, не розумієш? Буде повний ресторан людей, квитки всі продані, знайдемо собі файних хлопців і забавимося. Та, якщо дуже не хочеш, то можеш залишатися вдома.

Олена потребувала, щоб нею хтось керував. Вона не могла відмовити наполегливим умовлянням подруги і тому погодилася.

Перед входом у ресторан було людно. Строкаті зграйки молоді голосно гомоніли; товариства середнього віку в радісному очікуванні виглядали своїх друзів. Сюди прийшли і люди старшого віку, вони загадково посміхалися, відсипаючи масні жарти, від яких вибухав голосний регіт.

Олена відразу побачила приятельок. Уже майже всі зібралися і тепер з нетерпінням чекали початку вистави. Неозброєним оком можна побачити, як кожна з них старанно готувалася до вечірки. Про це промовисто свідчили їхні фантазійні зачіски, барвистий макіяж та звабливі сукні, які запрошували зазирнути туди, де приховувалася таємниця.

— Нарешті прийшла наша згуба! — вигукнула одна.

— Ти що, не знала, куди йдеш? — не витримала друга. — Чого вирядилася, як сіра мишка!

— Я не знала, що на себе одягнути, тому взяла брючний костюм.

— Там же будуть кавалери, а вони ж такі ласі до жіночих принад. Не можна втрачати жодного шансу.

— Якщо щось має належати мені, то отримаю і без надмірних старань, — незадоволено промовила Олена.

Приятелька хотіла щось заперечити, але в дверях з’явився елегантний парубок з мокрою зачіскою й уклінно запросив гостей заходити.

Урочиста процесія рушила до входу. Юнак з мокрою зачіскою уважно перевіряв білети і називав номер столика. За декілька хвилин гості розсілися і почали уважно вивчати меню.