Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 43

— Яка ти дурна. Чого відмовилася від грошей? — повчала Марина. — Нехай за все платить.

— У мене таке відчуття, що мене просто нахабно використали. Я від нього нічого не хочу, нехай забирається і не мучить мене.

Катруся відвідувала Олену майже щоденно.

— Ти повинна стати сильною, — радила. — Сьогодні це поширене явище.

І справді, Олена з’ясувала для себе цікавий факт, на який ніколи не звертала уваги. Майже всі жінки в її оточенні мали якісь проблеми з чоловіками. Отже, вона не є винятком, а закономірним явищем, та від цього не ставало легше. Настав час призвичаюватися до нових поворотів долі, яка частенько полюбляє дарувати нові сюрпризи. Слово «сюрприз» Олена зненавиділа ще в Сержі.

Лежати в ліжку більше не було сенсу. Відгули і відпустки закінчилися, треба вставати і йти на роботу. Оленчине тіло знесилилося, наче хтось випив з нього енергію. Вона порівнювала себе з роботом, який виконує запрограмовані функції. Найважчими були вечори, коли доводилося залишатися на самоті зі своїми думами. Куди поділися страждання за Жаном? Тепер думки заполонив тільки Георгій та його зрада. Олена бажала лише, щоб він страждав так, як страждала вона, щоб повзав по підлозі, благав прощення. Їй потрібно бачити свого чоловіка приниженим коло ніг, щоб благав помилування.

Кожен день тягнувся, наче гумовий. Треба чимось заповнювати вільний час, якого стало понад міру. Ще одне випробування, яке підсуває доля для перевірки на міцність.

Самотніми вечорами спорожнілий дім нагадував домовину. Раніше Олена крутилася, наче дзига, а тепер з’явилося повно часу. Якби поруч мати дітей, мала б для кого існувати і ким заповнювати довгі дні. Та вони повернуться нескоро, і тепер невідомо, чи повернуться взагалі.

Постійно виникало питання, куди себе подіти? Одна радість — на вихідні її обов’язково кудись запрошувала як не Марина, то Катруся. Вони дбали про покинуту подругу і всіма силами намагалися створити для неї якнайліпші умови. Їм це не завжди вдавалося, Олена не сприймала жодних порад, кожна дрібниця виводила з себе. Її почали дратувати успішні сім’ї, вона потребувала таких самих нещасних друзів, і цілком закономірно почали з’являтися нові приятельки.

Олена відшукала телефон Олександри, супутниці з подорожі до Франції. Треба до неї неодмінно зателефонувати. Як виявилося, в товаристві Лесі вже був цілий сонм покинутих муз, які мали великий досвід самотності. Вони більше не бажали залишатися покривдженими жертвами і з часом перетворилися на агресивних мисливців.

Час загоює рани, але якщо вони дуже глибокі, то з’являються рубці. Вони покривають душу заскорузлою оболонкою, яка надійно захищає від зовнішніх подразників. Такий панцир, з одного боку, допомагає, з іншого, — має колосальну відштовхувальну силу. Покинуті жінки очікують, як манни небесної, любовних пригод, у яких вбачають себе жрицями кохання. Кожна мріє про принца, але жодна ніколи цього не вимовляє вголос. Усі без винятку лукавлять, полюбляючи прикриватися улюбленою фразою: