Читать «Спілка рудих» онлайн - страница 9

Ми доїхали підземкою до Олдерсгета, а потім пішки пройшли до Сакс-Кобург-сквер, де сталися події, про які нам розповідали вранці.

Сакс-Кобург-сквср - маленький сонний майданчик з нікчемними потугами на аристократичний стиль Чотири ряди бруднуватих двоповерхових цегельних будинків виходили вікнами на крихітний садок, де в густій траві кілька прив'ялих лаврових кущів у тяжкій боротьбі змагалися з насиченим кіптявою повітрям. Три позолочених кулі і коричнева вивіска з написом «Джабез Вілсон», виведена білими літерами на розі одного з будинків, указували, що саме тут і знаходиться контора нашого рудого клієнта.

Шерлок Холмс зупинився перед дверима і, схиливши голову набік, уп'явся в неї очима, що яскраво блиснули з-під примружених повік. Потім повільно пройшовся вулицею, уважно вдивляючись у будинки. Перед позичковою касою він разів зо три щосили вдарив своєю тростиною по бруківці, затим підійшов до дверей і постукав. Двері відразу ж відчинив жвавий, чисто виголений молодик і запросив нас увійти.

- Дякую, - сказав Холмс. - Я хотів тільки спитати, як пройти звідси на Стренд.

- Третій поворот праворуч, четвертий ліворуч, - швидко відповів помічник містера Вілсона і зачинив двері.

- Спритний малий! - зауважив Холмс, коли ми знову покрокували вулицею. - Щодо спритності, то він, на мою думку, посідає четверте місце в Лондоні, а щодо хоробрості, мабуть, навіть третє. Я про нього дещо знаю.

- Очевидно, - сказав я, - помічник містера Вілсона відіграє якусь роль у цій Спілці рудих. Я певен, що ви спитали в нього дорогу тільки для того, щоб подивитися на нього.

- Не на нього.

- А на що ж?

- На його коліна.

- І що ви побачили?

- Те, що й очікував.

- А навіщо ви стукали по бруківці?

- Любий докторе, зараз треба спостерігати, а не розмовляти. Ми розвідники у ворожому таборі. Нам вдалося дещо дізнатися про Сакс-Кобург-сквер. Тепер обстежимо вулиці, що прилягають до неї з іншого боку.

Різниця між Сакс-Кобург-сквер і тим, що ми побачили, коли завернули за ріг, була настільки ж разючою, як різниця між картиною та її зворотним боком. За рогом тяглася одна з головних артерій міста, що з'єднує Сіті з північчю і заходом. Ця велика вулиця була вся забита екіпажами, що рухалися двома зустрічними потоками, а тротуари чорніли юрбами пішоходів, які поспішали у своїх справах. Дивлячись на ряди розкішних магазинів і чудових контор, важко було уявити собі, що за цими самими будинками знаходиться вбогий, безлюдний майдан.

- Дайте мені роздивитися, - сказав Холмс, зупинившись на розі й уважно розглядаючи один за одним будинки. - Я хочу запам'ятати, в якому порядку розташовані будинки. Вивчення Лондона - моя пристрасть… Так, спочатку тютюновий магазин Мортімера, потім газетна крамничка, тоді кобурзьке відділення міського і приміського банків, за ними вегетаріанський ресторан, далі каретне депо Мак-Фарлейна. А там уже наступний квартал… Ну, докторе, ми свою роботу закінчили! Тепер можемо трохи й розважитися: бутерброд, чашка кави - і до країни скрипок, де все - насолода, ніжність і гармонія, де немає рудих клієнтів, що досаждають нам своїми головоломками.