Читать «Спілка рудих» онлайн - страница 15
Артур Конан Дойль
- А як ви здогадалися, що вони спробують пограбувати саме цієї ночі? - спитав я.
- Коли вони закрили контору Спілки рудих. Це означало, що їх більше не турбує, вдома містер Джабез Вілсон чи ні, - іншими словами, підкоп був готовий. Очевидно, що вони не хотіли гаяти часу, оскільки, по-перше, підкоп могли знайти, а по-друге, золото могли перевезти в інше місце. Найзручнішим днем була субота, бо до понеділка золота ніхто б не спохватився і вони мали зайву добу для втечі. Так я дійшов до висновку, що спроба пограбування буде зроблена найближчої ночі.
- Ваші міркування бездоганні! - вигукнув я із щирим захватом. Такий довгий ланцюг обставин, і кожна ланка бездоганна.
- Цей випадок урятував мене від гнітючої нудьги, - промовив Шерлок Холмс, позіхаючи. - На жаль, я відчуваю, що вона знову починає долати мене! Все моє життя - безперервне намагання уникнути тоскної одноманітності буднів. Маленькі загадки, які я часом розгадую, допомагають мені в цьому.
- Ви справжній благодійник людства, - сказав я.
Холмс знизав плечима:
- Мабуть, я справді таки приношу деяку користь. «L'homme c'est rien - L'oeuvre c'est tout»,81 - як висловився Гюстав Флобер у листі до Жорж Санд.
