Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 55
Надя Фендріх
– Schnappybox, Річарде! – піднімаючи келих, вигукував щоразу Міхай.
– Cheers, – відповідав той.
Раптом почувся якийсь тріск – і прямо в центрі гучної компанії з’явився Мурдо.
– Boi searo! – чемно привітався він.
Його синяво-чорне волосся з червоними пасмами виблискувало в тьмяному світлі багаття. І він видавався ще сильнішим і вищим, ніж зазвичай.
– Мурдо! – зраділа Дака, ледь стримуючись, щоб не кинутися йому на шию.
Річард Бартон зблід і, здивовано поглядаючи на непроханого гостя, повільно відставив склянку з карпівкою.
– Мені здається, я багато перебрати з цей ваш шнапс, – пробурмотів він.
– Все гаразд, Річарде? – занепокоїлась Франциска. За розмовою з Ельвірою вона не помітила ефектної появи Мурдо і вважала, що її чоловік просто захмелів. Узявши Річарда за руку, вона відвела його до озера.
– Мамо, тату, знайомтеся, це Мурдо! Фронтмен «Криптон Крекс»! – сяючи від щастя, відрекомендувала гостя Дака.
– А, то ти і є той «Крислатий Кекс», – насупився Міхай.
Із цими словами він схопив Мурдо за горло.
– Пусти його, тату! Що ти робиш? – вигукнула Дака, намагаючись відтягнути батька від Мурдо.
Але Міхай був невблаганний.
– «Криптон Крекс» – опіканці Ксантора. Я забороняю вам з ними водитися!
– Ксантор – більше не наш менеджер, – задихаючись, виправдовувався Мурдо. Як і всі в роду Трансгігантів, він був дуже сильний. Та навіть наймогутніший Трансгігант беззахисний перед вампіром-батьком. Адже будь-який батько готовий роздерти на шмаття за свою дочку. Давалося взнаки і вчорашнє верескливе «Кі!». Залишалося сподіватися лише на силу слова.
– Ксантор – старий смердючий кровопивця, мерзенний дармоїд і негідник! Щоб він згнив!
– То вже краще!
«Не такий він і дурний, цей Мурдо», – подумав Міхай, трохи послабивши хватку.
Мурдо відсапався і продовжив:
– Після того як Ксантор дозволив собі нечувано мерзотний вчинок, ми звільнили його разом із охоронцями. На кару ми відправили всю цю зграю до Вічної Мерзлоти. Їх замурували в льодовик, тож, із огляду на глобальне потепління, сидіти їм там років сто, не менш.
– Чудова ідея! – Міхай ще трохи послабив руки. Йому починав подобатися цей юнак. – Треба було нам це зробити ще чотирнадцять років тому. А що такого мерзенного він витворив цього разу?
Дака благально глянула на Мурдо: «Не розказуй!»
– Ну ж бо, таточку, – повисла вона на руці у Міхая, – відпусти його. Адже він не причетний до ницих вчинків Ксантора.
Міхай відпустив співака і, відійшовши на кілька кроків назад, схрестив руки:
– Краще скажи, як Мурксі причетний до тебе?
Дака пустила очі під лоба. Ну чому в тата така жахлива пам’ять на імена?!
Але Мурдо зовсім не образився.
– Я прилетів сюди не задурно, – сказав він і, підморгнувши Карлу-Хайнцу, що сидів на плечі у Даки, дістав із чобота Карлотту.