Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 56
Надя Фендріх
– Карлотто! – радісно вигукнула Дака. А що ж до Карла-Хайнца, то він був на сьомому небі від щастя і вже посилав своїй кралі поцілунки здаля.
– Вона сумує. Мені здається, їй дуже бракує Карла-Хайнца… – зітхнув Мурдо.
Міхай і Ельвіра обмінялися здивованими поглядами.
– Так і є! – вигукнула Дака, перш ніж батьки встигли щось зрозуміти.
Знявши з плеча Карла-Хайнца, Дака посадила його поруч із Карлоттою. Ніжні почуття переповнювали п’явок. Ластячись одне до одного, вони час від часу пристрасно пускали гази.
Мурдо посміхнувся.
– Ну що ж, тепер ми з тобою можемо нарешті відправлятися в турне, – сказав він, повернувшись до Даки.
Міхай пирхнув. Ельвіра поклала руку йому на плече.
Дака подивилася в палкі очі Мурдо, потім на друзів і про щось на мить задумалася.
– Мурдо, це жахливо мило з твого боку – покликати мене в турне. Ти ж знаєш, як я ставлюся до «Криптон Крекс»… і до тебе. Але я не можу, – рішуче сказала вона.
Мурдо здивовано звів брови.
– Я краще побуду тут, із друзями… – пояснювала Дака.
– Ти з глузду з’їхала? – втрутилася Гелена.
Дака всміхнулася і знизала плечима.
– Знаєш, Мурдо, я тільки зараз по-справжньому зрозуміла, скільки важать для мене мої друзі. А до твого турне я могла б приєднатися наступного року.
Багатостолітня рок-зірка Мурдо звик, що всі навколо потурають його бажанням. Але він був справжній професіонал. А будь-якому професіоналові добре відомо, як важлива дружба. Адже за кілька століть Мурдо і його музиканти зуміли стати міцною командою. І якби всі вони не товаришували між собою, не бачити їм успіху.
Мурдо задумливо похитав головою:
– Розумію.
Він кивнув на Карлотту, яка мило воркувала з Карлом-Хайнцем, не звертаючи ані найменшої уваги на пристрасті навколо.
– Може, прихистиш її ненадовго? Адже я повсякчас у роз’їздах і не можу як годиться дбати про неї.
Дака щиро закивала. Карл-Хайнц і Карлотта безмежно раділи.
– Ну що ж, мені час, – сумно сказав Мурдо.
– Годі тобі, Муффо, залишайся, хильнемо по чарочці! – Міхай підняв угору пляшку з карпівкою. – За дружбу! – вигукнув він.
Якраз у той момент, коли він збирався наповнити келихи, з озера повернувся Річард під руку з дружиною. Побачивши пляшку, він замахав руками:
– Ні-ні, не наливати мене шнапс! У мене був знову галюцинацій!
– Знаєте, вечір був дивовижний, але нам, схоже, час додому. – Франциска помахала дітям рукою.
– Думаю, нам теж час, – ласкаво прошепотіла на вухо Міхаю Ельвіра.
Батьки розійшлися по домівках у пречудовому настрої.
Рок-концерт на березі Біндбурзького озера
На Біндбурзьке озеро спустилася майже звичайнісінька ніч. Від легкого вітерцю брижилася вода. На березі роїлася мошкара, в траві виводили пісні цвіркуни. На небі з’явилися перші зірки. Затишно потріскувало багаття. Раз у раз злітали в небо вогняні іскорки.
Друзі сіли біля вогнища. Мурдо попросив у Якоба гітару і, не зводячи очей з Даки, заспівав своїм хрипким голосом нову пісню:
