Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 57
Надя Фендріх
Дака, Сільванія і Гелена були зачаровані чуттєвими ліловими губами Мурдо. А його музика… Вона була просто zenzatoi futzi! Якоїсь миті Дака навіть пошкодувала, що не поїхала в турне з «Криптон Крекс»…
Ніжна балада змінилася драйвовою рок-арією:
Дівчата відчайдушно плескали в долоні і похитувались у такт пісні. Дака і Гелена скочили зі своїх місць і почали танцювати. До них одразу ж приєднався Лудо. Якоб зосереджено дивився на вогонь. Він гадав, чи варто ревнувати Сільванію до рокера. Але Сільванія і не думала зважати на Мурдо. Вона пильно дивилася на Якоба, і в її погляді було стільки любові, що, забувши всі свої сумніви, Якоб рішуче встав і запросив її до танцю.
Цієї ночі на Біндбурзькому озері танцювали під найкрутіший хеві-метал-панк-реп-рок, що тільки буває у світі. Разом зі своїми вірними друзями сестри-вампірки відзначали дивне свято дружби, любові та літа. Шкода, воно не вічне, і канікули одного не найпрекраснішого дня скінчаться. Але Дака, Сільванія, Гелена, Лудо і Якоб уже ніколи не зможуть їх забути.
Підозріло щасливий кінець
Багато віддав би Дірк ван Комбаст за те, щоб ця ніч тривала вічно. Разом із медсестрою Урсулою він сидів на садових гойдалках. Закохані воркували, смакуючи червоне вино. Давно на душі в Дірка не було так легко, як зараз. Він навіть зніс огорожу з колючим дротом, зняв з вікон дошки, а з дверей – зв’язки часнику. Комір йому більше був ні до чого. Свої останні дні доживав гіпс на нозі. А приводів для радості було хоч греблю гати. По-перше, Дірк помирився з сусідами. По-друге, він всипав перцю з маком трьом запеклим вампірам. Незабаром він повідає про це всьому світу і навіть зможе пред’явити свідків. Його спецоперація закінчилася приголомшливим успіхом. Щоправда, в ході її проведення не обійшлося без травм. Та якби не вони, Дірк не познайомився б із чарівною Урсулою.
Закохано дивлячись на медсестру, він наповнив келих.
– За нас, коханий! – прошепотіла Урсула.
– Так, люба, за нас, – відповів Дірк.
Вони були зараз такі щасливі, що решта світу перестала для них існувати.
А світ тим часом мирно спав, і лише сонна фрау Газе блукала по Ліндевег. В одній руці вона тримала повідець із Польді, в іншій – відерце і лопатку.
– Очам своїм не вірю! Це ж наймиліший гер ван Комбаст! Ну дякувати богові! Нарешті на нашій вулиці запанують мир і спокій, – сказала вона таксі.
Польді якраз підняв задню лапу біля чагарника, що росте неподалік від будинку Дірка ван Комбаста.
Зробивши свої справи, пес нюшив носом. Біля будинку пахло женьшенем і пачулі. Але ось що дивно: до цього запаху домішувався зовсім інший… Запах мохастих надгробків і цвинтарної землі з нотками кров’яної ковбаси! Польді просунув морду крізь ґрати. Дірк ван Комбаст розпивав вино з якоюсь незнайомою жінкою. Польді понюшив знову. З незнайомкою явно було щось негаразд.
