Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 54
Надя Фендріх
Сестри кинулися в обійми батьків, які ще не встигли злізти з велосипеда.
Міхай і Ельвіра здивувалися. Вони й гадки не мали, що їхня поява так потішить дочок. Але, з іншого боку, коли твої діти тобі раді – чи це не справжнє щастя! «А може, вони просто зголодніли?» – припустила Ельвіра.
– Щасливий бачити вас, діти мої, – усміхнувся до компанії Міхай.
– Добридень! – привіталися Гелена і Лудо.
– Здрастуйте, – трохи боязко промовив Якоб.
– Сподіваюся, ми вам не завадили, – сказала Ельвіра – Ми привезли вам сніданок.
Із цими словами вона стала навколішки і заходилася розпаковувати кошик.
Хай живе дружба!
Після легких ранкових закусок вирішили приготувати гриль. За допомогою позиченого у дідуся бичачого ока Лудо розвів перед шатром багаття. Над полум’ям повісили рожен із ковбасками, кукурудзяними качанами і м’ясом. Відповідальним за гриль призначили Лудо, оскільки Міхай готував м’ясо виключно з кров’ю, не визнаючи добрячого пряження. Втім, з кров’ю чи без – м’ясо видалося на славу.
Поки Дака жадібно поглинала шматок за шматком, Сільванія сиділа, немов на терні, час від часу поглядаючи на годинник: до вечора мали приїхати батьки Якоба. Її серце шалено калатало, але цього разу не через Якоба, а через тата. Тільки б він сьогодні не утнув якоїсь дурниці!
Нарешті Бартони прибули.
– Зараз підійдуть батьки Якоба. Прошу тебе, тату, тримай себе в руках, – прошепотіла Сільванія Міхаю.
– Привіт! – помахав батькам Якоб.
Сільванія, Міхай і Ельвіра вийшли їм назустріч.
– Здрастуйте, – несміливо промовила Сільванія.
Спочатку тато Якоба поглядав не дуже приязно.
Ельвіра з усмішкою підійшла до мами Якоба і простягла руку.
– Здрастуйте, дуже рада з вами нарешті познайомитися!
Франциска Бартон виявилася не тільки милою, але і вельми привабливою жінкою.
– Добридень, фрау Цепеш, здрастуйте, діти! Щиро дякуємо за запрошення, ми любимо відпочивати на природі!
Річард зупинив свій погляд на Міхаєві.
– Містере Міхаю, – тут Річард відкашлявся. – Міхаю. Я мушу перепросити у вас за моїх несправедливих звинувачень. Гадки не мати, чому я тоді так завівся. Мабуть, тієї ночі я спати і бачити сон. Щоправда, цей сон бути дуже схожий на дійсність.
Батько Якоба задумливо подивився на тата Сільванії і Даки.
– Ну авжеж тобі все наснилося, тату, – поспішив запевнити Якоб. – Тобі завжди верзеться абищо, коли мама їде на презентацію нової книги.
– Який чудовий день! – сказала Ельвіра і, підійшовши до чоловіка, легенько його підштовхнула.
– Вибачення прийнято, – буркнув Міхай, поправляючи сонцезахисні окуляри.
Ельвіра знову підштовхнула Міхая, і той подав татові Якоба руку. Перемир’я зміцнили урочисим рукостисканням.
– А крутий у тебе старий, – підморгнув Якобу Міхай.
На душі в нього стало легко і добре. По-перше, він радий був викрутитися з тієї делікатної пригоди з Річардом Бартоном. По-друге, уже вечоріло, і сонце потихеньку сідало за озеро. Цей час доби Міхай любив найбільше.
Щоб відсвяткувати перемир’я, чоловіки зазвичай п’ють шнапс – ця традиція добре знайома як трансільванцю, так і австралійцю. На щастя, в кошику знайшлася ціла пляшка карпівки, яку Міхай завбачливо поклав до інших харчів. І поки діти веселилися, а Ельвіра і Франциска мило теревенили про все на світі, Міхай і Річард встигли випити і за їхню дружбу, і за своїх прекрасних дам, і за вдалий відпочинок.