Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 36
Надя Фендріх
– Обіцяю, – кивнула Гелена, непомітно схрестивши пальці.
Глибоко вдихнувши, Дака випалила:
– Я буду супроводжувати Мурдо на гастролях.
– ЩО? – здивовано витріщилась на неї Гелена.
Дака гордо всміхнулася.
– У Мурдо намічається велике турне з «Криптон Крекс», і він запропонував мені супроводжувати гурт. А ще він написав для мене пісню.
Гелена схопила Даку за руки.
– Та це ж фантастика! Просто нереальна фантастика! Ото вже пощастило так пощастило!
Дака кивнула:
– Авжеж, пощастило!
– М’яко кажучи!
Гелена не тямила себе від захвату.
Але тут подругам все ж довелося вгамувати свої емоції і прикусити язички, бо в кімнату увійшла Сільванія.
– Що таке? – підозріло подивившись на Даку і Гелену, запитала вона.
– Нічого-нічого, – хором відповіли ті, змовницьки перезирнувшись.
– Тоді чому ви замовкли?
– Тому що ми вже все обговорили, – пробурмотіла Дака, дивлячись кудись убік.
Сільванія скривджено глянула на подруг. Грюкнувши дверима, вона вийшла з кімнати і почимчикувала на кухню. Ельвіра саме витягала чистий посуд із посудомийної машини й була рада доньці.
– Чому це мій кажанчик сам? Де Дака?
– У нашій кімнаті, – сухо відповіла Сільванія. – Про щось шепочеться з Геленою.
– Що це з тобою? – здивувалася Ельвіра. – Ти сумуєш, тому що ми з татом посварилися?
Сільванія мовчала.
– Не переймайся, що поробиш, усі батьки коли-небудь сваряться. Таке життя, – лагідно сказала Ельвіра, пестячи дочку по голівці.
– Та не переймаюся я через вас, – буркнула Сільванія.
– Ну то й добре! – зраділа Ельвіра і знову схилилася над посудомийною машиною. – Ви хіба не сьогодні ввечері збиралися йти в похід?
– Та так і є, ось лишень Дака… – почала було Сільванія, але мама не дала їй договорити.
– Чудово! Тоді вам час закінчувати збори. Спакувати вам свинячих щічок у дорогу? Або візьміть хоча б по пачці кисло-солоних чипсів із кров’ю, ви ж їх так любите!
Сільванія подивилася на маму.
– А ви з татом знайомі з «Криптон Крекс»? Ну там, з музикантами, фронтменом?
Ельвіра повільно підвелась. Безтурботний вираз миттю зник з її обличчя.
– Чому ти про це запитуєш?
– Та так, – знизала плечима Сільванія.
Ельвіра зітхнула:
– Гаразд… Чесно кажучи, ні тато, ні я до пуття не знайомі з музикантами «Криптон Крекс», але ось їхній менеджер – справжнє чудовисько, і триматися від нього потрібно якомога далі. Цього мене навчив власний досвід.
Ельвіра з ніжністю подивилася на дочку і міцно пригорнула її до себе.
– Знаєш, я така рада, що ми з татом можемо покластися на вас! Ти собі не уявляєш, як це чудово…
Сільванія насупила чоло.
– Ось ми заборонили вам із Дакою летіти на концерт «Криптон Крекс» – і ви не переступили нашу волю, – продовжувала Ельвіра.
Сільванія ладна була провалитися крізь землю від сорому.
– Інші б на вашому місці втекли вночі і полетіли б на цей концерт потайки… Та ви б мене неабияк розчарували, якби так учинили.
Сільванія криво посміхнулася.
***
Гелена була у нестямі від захвату. Дакині новини не на жарт схвилювали її.
– Слухай, а ти можеш їх попросити, щоб вони мене теж узяли в турне? – запитала вона, благально заглядаючи в очі Даки. – Я ж на флейті грати вмію! Ну будь ласка, Дако!