Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 38

Сільванія зітхнула.

– Та так собі… Все останнім часом пішло шкереберть. Дака і Гелена тільки те й роблять, що шепочуться повсякчас. У них якісь таємниці, які від мене приховують. Але ж Гелена  – і моя подруга теж. А Якоб…

– Звільни мене від подробиць, – увірвав її Алі бін Шик (окрім того, що він чаклун, він був ще й чоловіком, а чоловіки  – такі собі слухачі). – Лудо  –  там.

Лудо сидів у підсобці на невеликій канапі, заплющивши очі і похитуючи головою. Раптом він почав безладно розмахувати руками в повітрі, наче кидав у невидимого ворога невидимими предметами.

Сільванія обережно присіла поруч.

– Привіт, – тихо промовила вона.

Лудо здригнувся й розплющив очі.

– А, це ти! Вітання. У тебе все гаразд?

Сільванія похитала головою:

– Нічого в мене не гаразд. Дака і Гелена поводяться так, ніби я їм  – ніхто. Не збагну, що з ними сталося. Може, я їх чимось скривдила? – вона подивилася на Лудо в надії, що той зараз дасть якусь пораду.

– А що про це думає Якоб? – запитав Лудо. Як і дідусь, він не надто любив слухати чужі нарікання.

– Не знаю! – в розпачі вигукнула Сільванія. – Я його не бачила відтоді, як мій тато спробував укусити його батька.

– Укусити? – здивувався Лудо.

– Тато приревнував маму, – закотила очі Сільванія.

– До Якоба?

– Та ні ж, до тата Якоба!

У підсобці запанувала мовчанка.

– А в тебе як справи? – порушила тишу Сільванія.

– Та теж якось не дуже. У мене знову видіння: занедбаний вокзал і Дака з якимись неприємними типами. Боюся, буде біда. Причому принесе її саме цей рок-гурт.

– А що саме ти бачиш? – злякалася Сільванія.

– Усіляку нісенітницю: кози, вівці, кошик з бутербродами, сухий корм, граблі, і все це  – на покинутому вокзалі. О так, ще й оцей ваш сусід у мої видіння затесався. У нього там нога в гіпсі, і кричить він так, що від його фальцету можна або оглухнути, або з глузду з’їхати.

Сільванія зітхнула.

– По-моєму, це ти не майбутнє бачиш, а минуле. Мама розповідала, що на гера ван Комбаста нещодавно напав його власний пилосос, і він усю вулицю розбудив своїм верещанням.

– Хм…  – Лудо задумливо почухав потилицю.

– Ми часом про щось знаємо, самі того не знаючи, – сказав Алі бін Шик.

Сільванія і Лудо здивовано обернулися. Чарівник продовжував копирсатися на полиці, не звертаючи жодної уваги на дітей.

– Що ви маєте на увазі? – обережно спитала Сільванія.

– Саме те, що я сказав, – відповів Алі бін Шик, не обертаючись.

– Дякую за цінну пораду, дідусю, – закотив очі під лоба Лудо. – Ну то й що ж нам робити?

– Хіба я знаю, – знизала плечима Сільванія.

Маскування – запорука успіху

Ретельно спланувавши вечірню операцію, мисливець за вампірами носився на милицях по саду, намагаючись замаскувати гілками й листям свій велосипед. Кожною клітинкою тіла і навіть гіпсом він відчував: права на помилку більше немає. Час покінчити з цією сімейкою вампірів раз і назавжди.

***

Дака вже встигла зібратися в подорож і написати батькам лист, аж раптом у комп’ютерних колонках пролунав звук вхідного повідомлення. Послання було від Мурдо.