Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 35

Раптом завила сирена, і під вікном вітальні заблимала синя лампочка. Мисливець за вампірами схопився зі стільця і понісся до вікна: в одній із кімнат сусідського будинку спалахнуло світло.

Медсестра Урсула спантеличено спостерігала за Дірком.

– Почекай-но хвильку! У мене тут датчик руху спрацював, – заметушився Дірк ван Комбаст і схопив підслухувальний пристрій.

***

Дака навіть не помітила, як опинилася на Ліндевег. Весь шлях додому вона тільки й думала, що про Мурдо. Він просто неймовірний! Надихнувся нею. Запросив із собою в турне і навіть написав для неї пісню! Ну або не для неї, але завдяки їй вже напевне!

Шумно ввалившись у їхню з Сільванією кімнату, Дака увімкнула світло і зняла курточку.

Сільванія вже давно спала.

– Там було просто супер! Мегавампірськи-круто! Zenzatzoi futzi!

Сільванія протерла очі.

– Де це «там»?

– На побаченні з Мурдо, авжеж.

Дака світилася від щастя.

Сільванія сіла на ліжко.

– Рада за тебе, тільки нашим із тобою друзям було трохи прикро, що ти сьогодні не прийшла.

Дака впала на ліжко.

– Переживуть…  – Тут вона сумно зітхнула:  – Мурдо таки-и-и-ий boibine!

Сільванія презирливо фиркнула.

– Мурдо-Мурдо… Дався тобі цей Мурдо! Він же щонайменше на тисячу вампірських років старший за тебе. Подумаєш, рок-зірка. Побавиться з тобою й покине. Або навіть гірше  – висмокче всю твою кров.

– Дурня повна! – обурилася Дака. – Мурдо не такий.

– А Ксантор  – саме такий. Від цього мерзенного типа чого завгодно можна чекати! І взагалі, ти хоч про щось інше можеш думати? У нас, до речі, похід на носі.

– Ледь не забула! Похід!

– Завтра! – сердито додала Сільванія.

Дака відчула легкий укол совісті: завтра її в Біндбурзі вже не буде, але зараз геть не доречно розповідати про це Сільванії.

А та розійшлася не на жарт.

– Ти взагалі ні про що не подбала. Усе на нас зіпхнула. Сестра називається!

Дака відвернулася до стіни. Їй хотілося думати тільки про Мурдо.

– На добраніч, – буркнула вона.

Проте Сільванія так розгнівалася, що схопила подушку і жбурнула чимдуж у Даку.

Але подушка, не долетівши до ліжка сестри, гепнулась на підлогу, і Сільванія роздратовано сіла на ліжку.

***

Вимкнувши підслухувальний пристрій, Дірк стрибком повернувся за стіл і ніжно взяв Урсулу за руку.

– Не бійся, мій янголе. Ти тут у повній безпеці, що б не відбувалося навколо. У мене все під контролем.

Урсула з подивом поглядала на нього.

– Я все поясню тобі! – пообіцяв їй мисливець на вампірів. – Вже незабаром ти все дізнаєшся. Але спочатку мені потрібно дістати декілька переконливих доказів.

***

– Що? Як це ти в похід не йдеш? – не розуміла Гелена. – Та ти ж цей похід і придумала.

Дака стояла біля шафи, дістаючи звідти своє найбільш кричуще вбрання і жбурляючи його на ліжко, де вже утворилася досить безладна купа одягу.

– Знаю…  – вимовила вона, задумливо розглядаючи шкіряні браслети і улюблений перстень з черепом. – Щось вирішивши про себе, вона рвучко повернулася до Гелени. – Прошу тебе, нічого не кажи Сільванії. Вона й так останнім часом не в гуморі. А як дізнається те, про що я тобі зараз розповім, – одразу ж наклепає на мене татові.