Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 31
Надя Фендріх
– А які до мене претензії? – знизав він плечима, побарабанивши по даху «Дачії». – Цей хлоп заслужив невеличкого прочухана.
– Що ти дозволяти собі? Хто ти є такий? Божевільний? Псих? Нечисть? – накинувся на нього Річард. – Ходиш по чужій квартирах, кусаєш людей! Damn, this is scary! – Річард повернувся до Ельвіри. – Sorry, Ельвіро, але після всього цього я не буду здати тобі в оренда моя майстерня!
Він взяв Якоба за руку.
– Ходімо, Якобе!
– Та що ти кажеш таке, тату? З якого дива геру Цепешу тебе кусати?
Якоб розгублено витріщився спочатку на тата, потім на Сільванію. Але та стояла, потупивши очі, і мовчала.
– Nо! Ми йдіть! – суворо заявив Річард.
Ельвіра, Дака і Сільванія мовчки дивилися їм услід і, тільки-но Якоб і його тато завернули за ріг, перевели гнівні погляди на Міхая.
– Скажи, що це неправда, – глухо промовила Ельвіра.
Міхай зніяковіло закашлявся.
– Цей хлопець – бабій, причому на рідкість мерзенний і огидний. Я що, повинен був мовчки спостерігати, як він підбиває до тебе клинці? Не народився ще той чоловік (і вампір теж!), якому б таке зійшло з рук! Ось я і вирішив його попередити. Шкода тільки, що вкусити його мені так і не вдалося.
Ельвіра кинула на чоловіка гнівний погляд. Дака і Сільванія завмерли від жаху.
Міхай презирливо пирхнув.
– Уявляєте, цей слабак спить на ортопедичній подушці!
– Годі, Міхаю! Досить із мене твоїх витівок! – вибухнула Ельвіра і, розвернувшись, швидко пішла геть.
– Ельвіро, кохана, почекай! Я все поясню! – вигукнув Міхай і побіг за нею.
Дака і Сільванія збентежено дивилися їм услід.
– Надала ж лиха година! Наш татко мало не вкусив батька Якоба. І як йому таке в голову могло прийти? – обурилася Сільванія.
– Просто він дуже ревнивий, – заступилася за батька Дака.
– Але так чинити не можна! – випалила Сільванія, мало не плачучи. А якщо після всього Річард заборонить Якобу дружити з нею?
– Охолонь! – Дака поклала руку сестрі на плече. – Нічого ж страшного не сталося. Просто тато шалено кохає маму, і сьогодні вночі він це довів. По-моєму, вийшло дуже романтично…
Сільванія здивовано подивилася на сестру: найшла час розводитися про кохання й романтику! Зараз це недоречно!
– У тебе точно не всі вдома! – сердито сказала вона. – Тато хотів укусити не когось там, а батька Якоба! Я тут силкуюсь поводитись, як звичайна людина. А що витворяє наш татусь? Як я тепер буду приховувати, що ми вампіри? Fumps, fumps і ще раз fumps!
Із кожним новим «fumps» Сільванія дедалі сильніше плескала себе долонею по лобі.
Дака зітхнула.
– Згодна, тато трошки перегнув зі спецефектами. Та й ти не кипи!
Сільванія гнівно тупнула ногою:
– А я хочу і буду кипіти!
Витівки амура
Дірк ван Комбаст шкандибав довгим лікарняним коридором.
Зустрівши вдягнену в біле жінку з написом на бейджику «Старша медсестра», він посміхнувся їй своєю щирою посмішкою і простягнув коробку шоколадних цукерок та небесно-блакитного кольору конверт.
– Передайте це, будь ласка, медсестрі Урсулі, – сказав він і, не зважаючи на здивований погляд старшої медсестри, пошкутильгав до виходу.